Кожен, хто живе і вірує в

Мене, не помре повік

(Ін. 11: 26)

В ім'я Отця і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Свята Церква перед величним святом входу Господнього в Єрусалим згадує про воскресіння Лазаря.Цю подію описує нам святий апостол і євангелист Іоан Богослов. Перш ніж увійти в Єрусалим, Ісус Христос приходить у Вифанію, щоб відвідати Марфу і Марію ‒ сестер Лазаря, які плакали і сумували за померлим братом. За кілька днів перед смертю сестри послали до Ісуса сказати Йому, що їхній брат важко хворий. Вони надіялися, що Господь прийде і зцілить його. Та Христос прийшов аж на четвертий день після смерті Лазаря. Почувши про прихід Спасителя, Марфа вийшла Йому на зустріч і сказала: «Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій» (Ін. 11: 21). Ісус втішив її, кажучи: «Воскресне брат твій», а щоб утвердити її віру додає: «Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе» (Ін. 11: 23, 25). Тим самим Господь вказує на те, що якщо хто і помре з вірою у Нього, не помре на віки, не пропаде безслідно, а воскресне у новому житті, у Царстві Небесному. І тепер Спаситель доводить Свої слова ділом. Підійшовши до гробу, де був покладений Лазар, Він наказує відвалити камінь від входу в печеру і возносить подячну молитву Отцю Небесному за те, що Він почув Його. «Я знав, ‒ говорить Господь, ‒ що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене» (Ін. 11: 42). Ісус наказує померлому: «Лазарю! Вийди геть» (Ін. 11: 43). І що ми бачимо? Померлий чотириденний Лазар, тіло якого вже почало розкладатися, виходить, оповитий пеленами. І багато, хто бачив це, увірували в Христа.

Чим важлива ця подія для свідомості православного християнина, який таємничий зміст ховає вона в собі? Господь до цього часу не раз воскрешав померлих. Згадаймо, наприклад, дочку Іаіра чи сина Наїнської вдови - всі вони були недавно померлими. Тут же Він ясно показує Свою силу як Бог і Владика світу, Він показує всім, що Він джерело життя всього живого на землі. Спаситель показує всім присутнім, що для Нього немає нічого неможливого. Господь, воскресивши чотириденного Лазаря, тим самим прообразував Своє триденне воскресіння і ще раз доказує загальне воскресіння мертвих при Його другому і славному пришесті.

Воскресивши Лазаря, Ісус Христос і всім нам показує, що людська душа не помирає разом із тілом, а переходить в інше буття. Саме після смерті починається справжнє життя душі. Загробне життя душі залежить від того, яке життя проводила людина тут, на землі. Саме тому Спаситель вимагає від нас праведного і спасительного життя. Поки душа знаходиться в тілі, вона ще може відділяти добро від зла, обирати правду, вона може боротися з пристрастями і гріхами. Після смерті ж душа залишається наодинці зі всіма тими пристрастями, які приносили їй задоволення в житті, але тепер замість задоволення вони приноситимуть страшні муки. Гріхи, в яких жила душа на землі обпалюватимуть її пекельним вогнем. Саме тому Божественний Спаситель вимагає від нас жити так, щоб кожного дня бути готовим до смерті. Смерть для праведника ‒ велика радість, початок нового життя у Господі, адже праведна душа повертається до свого Творця, оселяється в Його оселях і отримує в Нього славу, уготовану їй від створення світу. Смерть же грішника ‒ страшна межа, яку він боятиметься перейти. Тільки тут, у душі, відкриються духовні очі, і вона побачить все те зло, яке чинила. Гріхи, які тут, на землі, здавалися приємними і солодкими, постануть у своєму справжньому образі і повернуть свою силу на грішну душу. Тоді і отримає душа свою винагороду ‒ вічні муки у геєні вогненній.

Для праведника смерть не буде страшною, бо Христос буде опікуватися ним, а особливо після смерті. Тих, хто виконує волю Божу, Господь називає Своїми друзями. Він не дасть впасти праведнику Своєму і воскресить його в останній день.

Воскресіння Лазаря ‒ це не просто повернення його до життя, а нове створення, тобто образ того, як Бог знову воскресить тіла померлих із праху. Але Лазар був повернений до земного життя, прожив ще кілька десятків років, став єпископом і, як говорить передання, мучеником за Христа. А загальне воскресіння мертвих буде не лише воскресінням, але і преображенням, одухотворенням людських тіл. Воскресіння мертвих стане початком нового життя, життя, яке не має кінця і є перемогою над смертю. Тому всі ми воскреснемо, але воскресіння наше не буде однаковим. Одні воскреснуть у воскресіння життя, інші ж ‒ у воскресіння суду (Ін 5: 29), одні просвітяться, як сонце, а інші потьмаряться, як тьма. В тих, хто вірив в Бога, в майбутнє блаженне життя, у воскресіння мертвих, а тому і жив цнотливо і праведно в цьому житті, образ Божий, за яким створені, просвітиться, і назвуться вони синами Божими. Ті ж, хто жив грішно і творив волю диявола, приймуть образ диявола, тобто тьму, гріх, злобу. Одні почують: «Прийдіть, благословенні Отця Мого» (Мф. 25: 34), а інші - «Ідіть від Мене, прокляті» (Мф. 25: 41).

Дорогі браття і сестри! На прикладі воскресіння чотириденного Лазаря Господь показує нам Свою Божественну силу і ще раз доводить, що для Нього немає нічого неможливого. Спаситель також показує, що не цурається нікого, навіть найбільшого грішника. Як не спротивився Він запаху від тліючого тіла Лазаря, так не спротивиться Він і смороду наших гріхів, адже прийшов Він, щоб спасти всіх грішників від смерті і вічних мук. І всіх, навіть найбільших грішників, готовий підняти, воскресити для духовного і праведного життя. Потрібно тільки щиро попросити у Нього допомоги і простягнути свої тремтячі руки. Якщо ми будемо просити у Нього допомоги у боротьбі з пристрастями і сили для праведного життя, то Він обов'язково допоможе нам. Господь воскресить нас духовно, воскресить так, як воскресив чотириденного Лазаря, і введе у Своє Царство.

Амінь.

ЕПІФАНІЙ,

єпископ Переяслав-Хмельницький

і Бориспільський

Церква.info