Святі мученики Прокес i Мартинiан (бл. 67) були язичниками і служили правоохоронцями в Мамертинській в'язниці Риму.

У тій в'язниці містилися державні злочинці, до яких зараховували і християн. Спостерігаючи за в'язнями-християнами і слухаючи їх проповіді, Прокес і Мартиніан поступово приходили до пізнання істинної віри в Спасителя. Коли святий апостол Петро був ув'язнений в Мамертинській в'язниці, ​​Прокес і Мартиніан твердо увірували в Христа, прийняли від апостола святе Хрещення і відпустили його з в'язниці. Начальник в'язниці Павлин дізнався про це, то зажадав від святих Прокеса і Мартиніана зречення від Христа. Але вони безбоязно сповідали християнську віру і обплювали золоту статую Юпітера. Тоді Павлин наказав бити їх по устах, а потім, бачачи твердість мучеників, піддав їх тортурам: мучеників били залізними прутами, обпалювали вогнем і, нарешті, кинули до в'язниці. 

Одна знатна і благочестива жінка, на ім'я Люцина, проникла до них і там втішала і підбадьорювала їх. Мучителя Павлина незабаром спіткало Боже покарання: він осліп і через три дні помер. Син Павлина звернувся до начальника міста з вимогою негайно стратити мучеників. Святі Прокес і Мартиніан були усічені мечем (+ бл. 67). Благочестива Люцина поховала тіла мучеників.