Преподобний Яків Железноборовський, син бояр Аносових, (Амосових), що мали землі в Галичі Костромському, народився в другій половині XIV століття. Юнаком він прийшов до Преподобного Сергія Радонезького, прийняв від нього чернечий постриг і кілька років жив у Троїцькій обителі. У 1392 році преподобний Яків оселився в глухому лісі біля залізних рудників, в місці, яке називалося Залізний Борок, на березі річки Тебзи. Святість його життя була відома вже сучасникам. У 1415 році дружина великого князя Василя Дмитровича (1389 - 1425) Софія Вітовтівна (у чернецтві Синклитикія; + 1453) тяжко хворіла перед пологами. Великий князь посилав до преподобного Якова просити, щоб він помолився про його дружину, і питав, чи буде вона жива. Преподобний велів молитися святому мученику Лонгіну і передбачив благополучне народження сина Василя. (У 1450 році великий князь Василь Васильович (1425 - 1462) після перемоги над князем Димитрієм Шемякой відвідав обитель преподобного Якова і з вдячністю молився там.)

Вдячний князь Василь Дмитрович щедро обдарував преподобного Якова і дав йому кошти побудувати на місці подвигів монастир із храмом в ім'я святого пророка Івана Предтечі. У 1429 році казанські татари спустошували околиці Галича. Преподобний Яків з учнями зник у глухих лісах. Повернувшись, вони знайшли обитель у руїнах. Все довелося відбудовувати. Преподобний побудував храм в ім'я святителя Миколая, викопав разом з братією ставки. За прикладом Троїце-Сергієвого монастиря в обителі було запроваджено суворий гуртожиток. Безліч голодних і бідних людей, розорених татарами, годувалося в монастирі.

Після багатьох років спільних подвигів ченці просили преподобного бути їх ігуменом. Він смиренно скорився перед їхнім проханням і поїхав до Москви, де був висвячений.

Помер преподобний глибоким старцем 11 квітня 1442 року і був похований в Предтеченській церкві заснованої ним обителі.