Воскресіння Христове - найбільше і найсвітліше свято усього християнського світу. Празник Пасхи багатий не тільки величними Богослужіннями, радісними співами і глибоко символічними обрядами, але й розмаїтими народними звичаями. Вони походять ще з передхристиянських часів, коли наш народ у тому самому часі відзначав свято привітання весни і весняного сонця.

Християнська релігія багато з тих прадавніх народних звичаїв освятила, надала їм християнського значення і символіки та прийняла за свої.

Премилі великодні пісні творять один могутній гімн радості. Особливим виявом великодньої радості на нашій Україні були гаївки, гагілки, веснянки - цей дорогоцінний скарб ранньої культури наших прапрадідів.

На Великдень, після Служби Божої, скуштувавши свяченого яйця та паски, люди виходили в гаї, сади, левади, на церковні площі і влаштовували масові забави, де ще їхні мами і бабусі з року в рік справляли це велике свято душі. 

Лунають оглушливі, повні сили і розмаху пісні і завмирають десь аж ген під небесами, а кожен звук пісні лягає просто на серце. Земля оживає, діти босоніж наганяють струмки, дівчата водять гаївки, а душа спалахує радістю. Немає жодного понурого обличчя - все співає і все веселиться.

І цього року парафіяни церкви Святого Архистратига Михаїла села Гвізд в оточенні своїх діточок прямували на церковне подвір'я, де разом зі своїм настоятелем ієреєм Любомиром Траско впродовж трьох пасхальних днів проводили гаївкові забави.