Іверська ікона Пресвятої Богородиці - одна з найбільш відомих і шанованих у православному світі. Нині вона перебуває в Іверській обителі на Афоні, а в IХ столітті перебувала в однієї благочестивої вдови, що жила біля міста Нікеї. При імператорі Феофілі (829-842) іконоборці, що знищували святі ікони, увірвалися в будинок цієї християнки, і один воїн у шаленій люті мечем ударив по образу Богородиці. Негайно з ураженого місця потекла кров. Вражений цим, воїн упав ниць перед іконою, гірко каючись у своєму вчинку. Згодом він залишив іконоборчу єресь і закінчив життя ченцем.

Вдова, боячись знищення святині, пообіцяла імператорським воїнам гроші й просила їх до ранку не чіпати ікону. Після їх відходу жінка разом із сином (згодом афонським ченцем) довго молилася перед святим образом, просячи Владичицю про заступництво і милість. Для збереження святої ікони вдова опустила її в море. Ікона, стоячи на воді, приплила до Афону. У 980 році трьома знатними іверцями на Святій Горі була заснована Іверська обитель. Афонські ченці, кілька днів бачачи в морі вогненний стовп, що сходить до неба, прийшли до берега й знайшли святий образ, що стоїть на воді, однак при наближенні ченців ікона зникала.

Після молебню про дарування монастирю святині благочестивий чернець Іверського монастиря святої Гавриїл Грузин (пам'ять 25 липня), по велінню Божої Матері, що з'явилася йому уві сні, пішов по воді, прийняв святу ікону й поставив у храмі.

Однак на наступний день ікона була знайдена не в храмі, а над воротами обителі. Так повторювалося кілька разів, поки Пресвята Діва не відкрила святому Гавриїлу Свою волю уві сні, сказавши, що не бажає бути збереженою ченцями, а хоче бути їх Хранителькою. Після цього образ був поставлений над монастирськими воротами, тому свята ікона ще називається Портаітіссою, Воротарницею.

Історія Іверського монастиря зберегла безліч випадків заступлення і милості Пресвятої Богородиці: позбавлення обителі від варварів, чудового поповнення запасів пшениці, вина і єлею, зцілення недужих. Багато чудес описуються і в сучасному літописі обителі.

Як пише відомий афонський літописець Святогорець, за переказами, перед пришестям Господнім молитовний Афон зануриться в пучину пристрастей, і Портаітісса таким же чудовим чином, як з'явилася, залишить Святу Гору.