Мученик Аврамій народився в Камській Болгарії (болгари жили між річками Волгою і Камою, згодом поступово втратили свою народність і змішалися з татарами, які їх перемогли) і вихований був у магометанській вірі, яку сповідували його співвітчизники. Він був заможною людиною і займався торгівлею, був упереджений до суєтних благ світу цього і плотських задоволень, надавав гостинність мандрівникам та нужденним.

З ласки Божої Аврамій переконався в брехливості магометанської і в істинності християнської віри і став справжнім християнином. Сповідуючи віру Христову, він позостався непохитний у правилах вчення Спасителя і за те постраждав від своїх земляків. Коли він приїхав для торгівлі в їх, так званий, великий град Болгари, його схиляли і потім примушували відректися від Христа. На ці погрози блаженний Аврамій відповідав відмовою. Тоді болгари, розлютившись, заточили його в темницю на багато днів, а потім, бачачи непохитність його у вірі, відсікли йому спершу руки, потім ноги і голову.

Святий  Аврамій мученицьки помер 14 квітня 1229 року. Християни, які на той час були на ярмарку, ймовірно, муромські купці, благоговійно поховали тіло страстотерпця на християнському кладовищі в Болгарії.

Помітивши чудесні зцілення хворих християн, котрі здійснювалися над його труною, вони донесли про все благовірному великому князю Георгію Всеволодовичу і через рік відвезли тіло мученика у Володимир, де великий князь Георгій Всеволодович, дружина його, діти, Володимирський єпископ Митрофан, духовенство, народ зустріли мощі Аврамія і перенесли їх в обитель, яка звалася Княгинин монастир, і там поклали 19 березня 1230 року в церкві Успіння Пресвятої Богородиці.