Преподобна Ісидора, Христа ради юродива, трудилася в Тавенському монастирі (Єгипет) у ІV столітті. Дівиця Ісидора прийняла на себе подвиг юродства, поводила себе як божевільна і не споживала їжі разом з сестрами обителі. Багато хто з насельниць ставилися до неї з презирством, але Ісидора переносила це з великим терпінням і лагідністю, дякуючи Богові за все. Вона працювала в куховарні і виконувала по монастирі найбрудніші і важкі роботи, очищаючи обитель від усякої нечистоти. Преподобна Ісидора покривала голову простою ганчіркою, а замість вареної їжі харчувалася водою, в якій мила котли і посуд. Ніколи не гнівалась, нікого не ображала словом, не нарікала на Бога і на сестер і була мовчазною. 

Одного разу чернець-пустельник, преподобний Питирим, мав видіння. Йому з'явився Ангел Божий і сказав: "Іди в Тавенський монастир. Там побачиш сестру, що носить на голові ганчірку. Вона служить усім з любов'ю і переносить покірливо від них презирство. Серце ж її і думки завжди перебувають з Богом. А ти сидиш на самоті, але думкою обходиш всесвіт". 

Старець вирушив до Тавенського монастиря, але серед присутніх сестер не знайшов передбаченої йому у видінні. Тоді привели до нього Ісидору, шановану за біснувату. Ісидора впала до ніг старця, просячи його благословення. Але преподобний Питирим сам вклонився їй до землі і сказав: "Спершу ти благослови мене, чесна матір!" На здивовані питання сестер старець відповів: "Ісидора вище всіх нас перед Богом!" Тоді сестри стали каятися, сповідуючи всі образи, завдані ними Ісидорі, і просили у неї вибачення. Свята ж, переймаючись раптовою для неї славою, таємно зникла з обителі, і подальша доля її залишилася невідомою. Припускають, що вона померла не пізніше 365 року.