Преподобний Корнилій Комельський, походив з боярського роду Крюкових. Його брат Лук'ян служив при московському великокнязівському дворі. Коли Лук'ян, досягнувши похилого віку, вирішив піти в монастир преподобного Кирила Білоозерського, за ним пішов і Корнилій, який з раннього віку прагнув до відлюдного життя. Прийнявши постриг, юний Корнилій почав свої чернечі подвиги з важкого послуху - в пекарні, носив важкі вериги, а в рідкісні години відпочинку займався списуванням церковних книг.

Пізніше з любові до самоти преподобний Корнилій залишив Білоозерську обитель, відвідав Ростов. У Новгороді святитель Генадій (пам'ять 17 грудня) намагався утримати його при собі, але подвижник оселився в пустельному місці неподалік Новгорода. Коли і тут його стали відвідувати люди, які прагнули до чернечого життя, він перейшов до Тверської Савватієвої пустелі, а пізніше, в 1497 році, оселився в Комельському лісі, неподалік від Вологди, де влаштував собі келію.

До місця подвигів преподобного Корнилія стали збиратися ченці, і він в 1501 році побудував на цьому місці дерев'яний храм на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці. У тому ж році митрополит Симон присвятив преподобного Корнилія в сан ієромонаха. У 1512 році, коли число братії зросло, преподобний побудував кам'яний храм і написав для братії Статут, складений на основі Статутів преподобних Йосифа Волоцького і Ніла Сорського.

Це був третій Статут, написаний руським святим для ченців. Преподобний Корнилій Комельський відрізнявся щедрістю до бідних, під час голоду їм був влаштований притулок для дітей на монастирському подвір'ї. За любов до бідних і сиріт преподобний Корнилій багато разів удостоювався благодатного бачення преподобного Антонія Великого (пам'ять 30 січня), до якого відчував особливе благоговіння і спорудив на честь великого подвижника храм у своїй обителі. Строгість життя святого викликало ремствування декого з братії, і преподобний Корнилій змушений був залишити обитель і оселитися на Сурському озері, в 70 кілометрах від свого монастиря. Деякий час він спасався і в Троїце-Сергієвій Лаврі. За клопотанням ченців Корнилієвої обителі великий князь Василь Іванович переконував преподобного повернутися до своєї обителі. Подвижник послухався та, повернувшись до свого монастиря, передав настоятельство своєму учневі Лаврентію і зачинився у своїй келії.

Під час нападу татар на Вологодську землю преподобний Корнилій, оберігаючи братію, разом з ними пішов у Білозерський край. Помер преподобний у віці 82 років 19 травня 1537 року. Багато учнів преподобного Корнилія також прославилися святістю життя: преподобні Геннадій Любимоградський (пам'ять 5 лютого), Кирило Новоозерський (пам'ять 17 лютого), Іродіон Ілозерський (пам'ять 11 жовтня), Адріан Пошехонський (пам'ять 18 березня), Лаврентій і Касіян Комельські (пам'ять 29 травня ). 

Загальноцерковне святкування преподобному Корнилію (1 червня) встановлено 25 січня 1600 року патріархом Іовом і собором єпископів. Житіє преподобного складено учнем його Нафанаїлом в 1589 році. Є служба і похвала святому, зберігся Статут, написаний преподобним Корнилієм.