«Ми закохалися в небо» - саме так скаже кожен учасник мандрівки «Летючі голови» молодіжного товариство «Милосердний Самарянин».

13 липня наше товариство помандрувало до села Луквиця на летунську оселю «Чота Крилатих», щоб політати на паропланах, зрозуміти основні принципи аеродинаміки, набратися нових вражень і просто гарно провести час. В автобусі, наданому Надвірнянським райвідділом освіти, який вирушав від Надвірнянської ЗОШ №3 цілу дорогу лунали пісні, незважаючи, що було добряче гаряче.

«Чота Крилатих» зустрічала нас приємною прохолодою та усміхненим обличчям основного інструктора з паропланетеризму Олександра Красілича. А здивуванню дітей не було меж, коли вони побачили на території оселі справжнісінький гвинтокрил, в кабіну якого можна було зазирнути, доторкнутися до усіх перемикачів і відчути себе справжнім пілотом.

Оглянувши територію, ми почали розтаборовуватися. Діти разом вчилися правильно розкладати намети, будувати кухню, розпалювати вогонь і готувати собі їжу.

Кожна трапеза розпочиналась і закінчувалась молитвою. Після обіду почалася найцікавіша і найзахопливіша частина нашої мандрівки. Ми спустилися до кришталево чистого озера і почали купатися. Погода була дуже сонячна та тепла і всі досхочу пірнали, плавали у воді і навіть каталися у човні, який має чудернацьку назву «Метаморфози».

Незмінним його керманичем був Ігор Стецик, який плавав від берега до берега перевозячи галасливих пасажирів.

Накупавшись досхочу всі вирушили на майстер-клас з паропланетеризму до Сашка Красілича. Він нам розповів і показав з чого складається пароплан, як його слід правильно підняти у небо. І тут ми зрозуміли, що значить «пройти тернистим шляхом, щоби себе відчути птахом». Кожен з нас спробував одягти на себе пароплан та підняти його у небо. Злетіти пощастило не всім, не було попутнього вітру, але захвату було пребагато.

А коли почало заходити сонечко, інструктор показав нам паратрайк (пароплан з пропеллєром) і запропонував з ним наблизитись до хмар. Політати високо у небі хотілося кожному, але сміливості бракувало. Отже, першою випробувати долю відправили генерального секретаря товариства - Тетяну. Політ видався на славу, діти побачивши, що це цілком безпечно і собі захотіли відчути себе птахами, як ось Оксана Ботулінська на цьому відео.

А коли ніч оповила своїм покривалом «Чоту Крилатих» ми повечерявши, сіли навколо ватри і під акомпанемент Сашкової гітари залунала пісня «Лицар-мандрівник» та багато інших.

Новий день зустрічав нас хорошою погодою і масою нових вражень. До нашого табору завітали гості, а найбільш очікуваними були духівники товариства отці Олег та Любомир Траско та Голова Сергій Гриньків. Малеча з самого ранку їх виглядала. І тут почалося все заново, купання в озері, плавання в човні, а найбільше - літання на паратрейку. В небо піднялися всі і з висоти пташиного лету споглядали село Луквицю. Хвилини, які ми перебували у польоті збігали так швидко, а нам хотілося ще.

Потім знову була ватра, співи і понеслося над селом «Де гори Карпати». Коли вогонь погас, і всі міцно заснули, дітей розбудили старші, сказавши, що треба боронити табір від злих кабанів (насправді, це було лише випробування на сміливість і те, чи ти не покинеш свого друга в біді). Діти усвідомивши, що навколо небезпека, поводилися дуже відважно, а коли «загубилися»  керівники товариства, всі гуртом вирушили на пошуки. Відшукати зниклих було дуже легко, вони чекали всіх біля ватри, для того, щоб провести посвяту у дійсні члени товариства «Милосердний Самарянин». Кожному був вручений значок організації, на обличчі попелом намальована відзнака і подяка за гідну поведінку під час випробування.

На третій день всім було сумно, бо вже надходив час прощання між нами. Згорнувши табір, востаннє поглянувши на озеро і самотній човен, ми вирушили додому, але наші серця залишилися в оселі «Чота Крилатих».

Нам хочеться висловити подяку директору оселі «Чота Крилатих» Степану Красіличу, який нас у себе прийняв і непосильною працею якого оселя постійно розбудовується і процвітає. Також ми дякуємо великому професіоналу своєї справи Сашку Красіличу, який абсолютно безкоштовно проводив нам майстер-класи з паропланеризму.

Ось так ми з великими враженнями повернулися додому, але кожен з нас сподівається, що ще хоч раз повернеться у Луквицю для того, щоб хоча на короткий час відчути себе птахом.

Генеральний секретар товариства «Милосердний Самарянин»

Тетяна Гриньків

Світлини Оксани Ботулінської