Преподобномученик Афанасій Брестський

Преподобномученик Афанасій Брестський (1648) народився в благочестивій сім'ї Филиповичів десь біля 1597 року. Історія не лишила якихось відомостей про його батьків. Можна здогадуватися, що вони були люди з мілкої білоруської чи української шляхти, які на той час не відрізнялися. Не відоме також і його світське ім'я. Зі всього видно, що свою освіту отримав у Віленській братській школі, яка випускала багато освічених людей. Він прекрасно знав польську, латинську, грецьку і слов'янську мови, був знайомий з літописами і хроніками, також знав не тільки східну, православну літературу, але і західну, як наприклад творіння блаж. Августина. Сам Афанасій займався навчанням молодих людей у багатих сім'ях.

Деякий час проживав у домі Литовського канцлера Льва Сапеги на правах учителя, де, за указом короля Сигізмунда ІІІ, підготовляли нового самозванця для Росії шляхтича Івана Дмитровича (Луби), вдаваного сина Марини Мнішек і Лжедмитрія.

У 1627 році проходить послух у Брестському Семеонівському монастирі, де у нього визріла думка покинути суєту, як сам виражався "омильність цього світу",- і прийняти монашество.

У цьому ж році приймає постриг від ігумена Іосифа у Віленському Свято-Духівському монастирі, а в 1632 році проходить свій послух спочатку в Кутеїнському монастирі біля Орши, потім в Межигірському, біля Києва. Незабаром його знову повертають у Вільно, висвячують на ієромонаха і назначають намісником Дубайської обителі під Пінськом. Тут Афанасій керував тільки три роки, бо, підкоряючись інтригам єзуїтів, литовський князь Миколай Радзивілл (Чорний) відбирає цю обитель і передає спочатку уніатам, а потім єзуїтам. Така несправедливість дуже схвилювала Афанасія і, залишаючи монастир, він через особливий лист звертається до православних. Преподобний вирішив пошукати правди у польського уряду. Як завжди перед початком любої справи він почав читати акафісти Богородиці і після слів: "від всяких нас бід свободи" почув голос Пречистої: "Афанасій, проси тепер на сеймі перед моїм Куп'ятицьким образом, в хресті зображеним, у короля, щоб знищив прокляту унію, загрожуй праведним гнівом і Судом Божим, який ось уже іде, якщо не одумаються". Підкорившись волі Богоматері, Афанасій уподібнився в своїй ревності до пророка Божого Ілії й у 1643 році прибуває до Варшави з копією ікони Куп'ятицької Богоматері. Тут він подає скаргу до Сейму на ім'я короля, у якій досить яскраво описав разюче положення православ'я у Польщі, але це подання принесло для нього лише страждання і скорботи. Католицька влада звинуватила його у тому, що сам без "благословіння старших" почав це діло, і посадила у в'язницю. Найбільше у всьому сприяли єзуїти. Але преподобному, не без Промислу Божого, вдається втекти із в'язниці, і Афанасій приймає на себе образ юродства: напівроздягнутим і босим, але в клобуку і парамані, з'явився він на вулицях Варшави. Б'ючи себе посохом, він викрикував: "Біда проклятим і невірним".

Уніатське духовенство і єзуїти вислали "владичню челядь", яка схопила його, била ногами і топтала у багно. З нього було знято сан і вислано до Києва. Його прийняв митрополит Петро Могила, дозволив богослужіння і знову назначив ігуменом Брестського Семеонівського монастиря. Примирившись із таким положенням, преподобний почав прикрашати храм і монастир.

Знову молячись перед образом Пресвятої Богородиці Куп'ятицької, він почув голос: "Афанасій, проси ще раз перед образом моїм, на хресті зображенім (Куп'ятицьким), у Сейма і короля про викоренення унії". Преподобний довго не наважувався знову починати боротьбу, знаючи, яка небезпека чекає на нього, але боявся не і послухатися Богородицю. Приступає до написання нового звернення до короля.

Його заарештовують, не допускаючи до Сейму, заковують у кайдани і цілий рік тримають у в'язниці. Потім нарешті звільняють і висилають, як і раніше, до Києва. Митрополит, боячись помсти поляків, тримає Афанасія при собі в невідомості вже втретє. В цей час починається народно-визвольна боротьба під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Шукають винних і, звичайно, Афанасій був звинувачений за розсилання листів з підбурюванням до повстання і передачу пороху для козацького війська. Його уже вкотре заарештовують, але, дали дослужити літургію ігумену і причаститися Святих Тайн Христових.

Коли вивели, то юрба хотіла вчинити самосуд викрикуючи: "Стяти, четвертувати, посадити на палю схизматика". Закували у кайдани і відвели до Брестського воєводи Масальського, але той відмовився судити і віддав його на явну смерть промовивши: "Ви його тримаєте в руках, що хочете, те й робіть".

До нього приступили єзуїти і вимагали відректися від православ'я, за це обіцяли дарувати життя, але преподобномученик відповів: "Знаєте, як мені було мило жити, так мені мило тепер і вмирати". Від воєводи його повели до гаю і почали катувати, думаючи, що той все-таки відречеться від православ'я. Та Афанасій почав пророкувати, що має статися із його мучителями, з його тілом і православ'ям. Це пізніше все і виконалося. Тоді мучителі покликали гайдука, який двічі вистрілив у святого.

Священномученик притулився до дерева і ще простояв кілька хвилин, а потім упав у яму, викопану при його ногах. Це сталося 5 вересня 1648 року.

Його нетлінне тіло пролежало у землі 8 місяців і було перенесене до Семеонівського монастиря і там похоронене під правим кліросом у склепі.

Там воно пролежало до 1816 року, а коли в монастирі стався пожар, то останки мощей Афанасія зібрали і поставили відкритими до сьогоднішнього дня.

Преподобного шанували віруючі ще при житті, уподібнюючи до апостола Павла за терпіння, страждання, в'язниці і розум.