Преподобний Зосима, ігумен Соловецький (1478), великий світильник руської Півночі, засновник чернечого гуртожитку на Соловецькому острові, народився в Новгородській єпархії, в селі Толвуї поблизу Онезького озера. З юних років він виховувався в благочесті, і після смерті батьків Гавриїла та Варвари роздав майно і прийняв постриг.

У пошуках відокремленого місця преподобний вирушив на узбережжя Білого моря і в гирлі Суми зустрівся з преподобним Германом (пам'ять 30 липня), який розповів йому про пустинний морський острів, де він з преподобним Саватієм (пам'ять 27 вересня) прожив 6 років.

Близько 1436 року відлюдники, благополучно звершивши морське плавання, пристали до Соловецьких островів. Бог благословив місце їхнього поселення видінням преподобному Зосимі прекрасної церкви у повітрі. Преподобні своїми руками побудували келію й огорожу, почали обробляти і засівати землю. Одного разу пізно восени преподобний Герман вирушив на материк за необхідними припасами. Через осінню негоду він не зміг повернутися. Преподобний Зосима провів всю зиму один на острові. Багато спокус він зазнав у боротьбі з бісами. Йому загрожувала голодна смерть, проте чудово з'явилися два незнайомці залишили йому запас хліба, борошна та олії. Навесні повернувся на Соловки преподобний Герман з рибалкою Марком і привіз запас їжі та снасті для рибної ловлі.

Коли на острові зібралося кілька пустельників, преподобний Зосима влаштував для них невеличку дерев'яну церкву на честь Преображення Господнього з трапезною. На прохання преподобного Зосими з Новгорода був присланий в новостворену обитель ігумен з антимінсом для соборного храму. Так було покладено початок знаменитої Соловецької обителі. У суворих умовах віддаленого острова ченці зуміли організувати господарство. Але настоятелі, яких присилали на Соловки з Новгорода, не витримували життя в незвично важких умовах, і братія обрали ігуменом преподобного Зосиму.

Преподобний Зосима зайнявся влаштуванням внутрішнього побуту обителі, ввів суворий гуртожиток. У 1465 році він переніс на Соловки з річки Виг мощі преподобного Саватія. Обитель терпіла утиски від новгородських бояр, які відбирали у ченців улови риби. Преподобний змушений був вирушити до Новгороду і шукати захисту в архієпископа. За порадою архієпископа він обходив будинки бояр і просив їх не допускати обитель до розорення. Впливова і багата бояриня Марфа Борецька наказала з безчестям вигнати преподобного Зосиму, але потім розкаялася і запросила його на обід, під час якого він раптом побачив, що шість знатних бояр сидять без голів. Преподобний Зосима розповів видіння своєму учневі Данилові й передбачив боярам швидку смерть. Це пророцтво виповнилося в 1478 році, коли при взятті Новгорода Іваном III (1462 - 1505) бояри були страчені.

Незадовго до спочинку преподобний сам приготував собі труну, в якій був похований за вівтарем Преображенського храму (+ 17 квітня 1478). Згодом над його могилою була влаштована каплиця. Мощі його спільно з мощами преподобного Саватія 8 серпня / 21 серпня 1566 року були перенесені в боковий вівтар, освячений в їх честь в Преображенському соборі.

Багато чудес було засвідчено, коли преподобний Зосима з преподобним Саватієм явились погибаючим в морській безодні рибалкам. Преподобний Зосима також покровитель бджільництва і охоронець бджіл, йому засвоєно навіть прізвисько «бджільник». До преподобного Зосими часто вдаються і в хворобах. Безліч лікарняних храмів, присвячених йому, свідчить про велику цілющу силу його молитов перед Богом.