Преподобний Саватій був ченцем Кирило-Білозерського монастиря. Смирення, лагідна любов до братії і суворе життя здобули йому повагу не тільки у монахів, а й у мирян. Обтягуючись такою увагою, преподобний Саватій пішов на Валаам, потім, дізнавшись про пустельні острови, що знаходилися в двох днях плавання від берега Білого моря, відплив туди з преподобним Германом. Подвижники оселилися близько Секирньої гори Соловецького острова, де поставили хрест і побудували келії. Подвижники прожили разом шість років. 27 вересня 1435 року преподобний Саватій відійшов у вічність.

Преподобний Герман відплив з острова і незабаром в гирлі річки Суми зустрів ченця Зосиму, що шукав відокремленого місця. Разом вони вирушили в плавання до Соловецьких островів. Бог благословив місце їхнього поселення видінням преподобному Зосимі прекрасної церкви у повітрі. Поступово до преподобного приєдналося ще кілька пустельників. Так було покладено початок знаменитої Соловецької обителі. Помер преподобний Зосима 30 квітня 1478 року.