Семигородна або Семигородська ікона Успіння Божої Матері написана преподобним Діонісієм Глушицьким († 1 червня 1437), засновником Глушицької обителі, що знаходилася в Кадниковському повіті Вологодської губернії. Припускають, що ікона з обителі була перенесена деякими відлюдниками в непрохідні ліси за рікою Двінцею. Там була влаштована парафіяльна церква для Семиградської волості, де і містився святий образ. У XV столітті від страшної чуми загинули всі жителі волості і приходська церква після цього майже сто п'ятдесят років залишалася в запустінні, поки в кінці XVI століття примітний випадок не став причиною відновлення церковного життя в храмі.

У 1593 році Пресвята Богородиця явилася уві сні якійсь стариці на ім'я Юліанія, ось уже три роки до того моменту лежачій в розслабленні в московському Новодівичому монастирі. Божа Матір обіцяла зцілити стражденну, якщо та піде в Семиградську волость і відновить церковне життя в запустілому храмі. Після того, як стариця дала обітницю виконати волю Цариці Небесної, вона отримала зцілення від важкої хвороби і вирушила в Глушицьку обитель. Там побачила вона тільки одну напівзруйновану церкву, а в ній - ікону Божої Матері, написану преподобним Діонісієм. Відновивши цей храм, вона згодом заснувала тут і обитель (приблизно в 1602 році), в якій залишалася з кількома сестрами до самого свого спочинку. В кінці XVII століття монастир став чоловічим.