Святий благовірний князь Гліб, у святому хрещенні Давид, є одним з перших українських мучеників - страстотерпців; він постраждав разом зі своїм братом князем Борисом (у святому хрещенні Романом). Після вбивства святого Бориса Святополк Окаянний послав до його молодшого брата Гліба гінця з помилковою звісткою про хворобу вже на той час померлого їх батька, великого князя Володимира, для того, щоб підступно вбити можливого претендента на Київський престол. Обдурений князь Гліб з невеликою дружиною поспішив до Києва. Попередження брата святого благовірного князя Ярослава, яке спіткало його у Смоленську, не зупинило святого, який не очікував такого злодійства з боку його брата Святополка. Недалеко від Смоленська вбивці наздогнали човен святого благовірного князя Гліба, який не пручався, а тільки лагідно благав пощадити його зовсім ще юне життя. За наказом вбивць кухар святого благовірного князя Гліба перерізав йому горло. Тіло князя було поховано в пустельному місці неподалік від Смоленська, "між двома колодами", тобто в простій дерев'яній труні (+ 1015). У 1019 - 1020 роках могилу святого благовірного князя Гліба розшукав його брат святий благовірний князь Ярослав, і тіло, яке виявилося нетлінним, було перенесено у Вишгород Київський і поховано поруч зі святим князем Борисом. Потім мощі братів було перенесено (пам'ять 15 травня) до церкви в ім'я святителя Василія Великого, де біля гробниці святих страстотерпців відбувалося багато чудес. Митрополит Київський Іван склав службу князям-страстотерпцям і встановив їм спільне святкування 24 липня/6 серпня, яке і здійснюється з першої половини XI століття. Українська Церква здавна шанує братів-страстотерпців, які постійно надають молитовну допомогу своїй рідній землі, особливо в години важких випробувань. Так, перед битвою Невською в 1240 році святі страстотерпці Борис і Гліб з'явилися у видінні одному з воїнів святого благовірного князя Олександра Невського і допомагали українцям під час битви. Літописи повні сказань про різні благодатні прояви, засвідчених близько їх гробниці, і про здобуті з їх допомогою перемоги. На честь князів-страстотерпців зводилося багато храмів і монастирів у різних куточках України.
|