Святий мученик Северіан (320) постраждав за Христа в Севастії Вірменській від правителя Лісія під час гоніння на християн імператора Лікінія (307 - 324). Ще до свого мученицького подвигу святий Северіан проявив щире співчуття до 40 воїнів-християн, які постраждали за сповідання Імені Христа. Він відвідував в'язнів у темниці, зміцнюючи їх дух, закликаючи до мужності і стійкості. Через півроку після страдницького спочинку мучеників на озері Севастійскім (пам'ять 22 березня) Северіан був також притягнутий до суду за сповідання християнської віри і підданий жорстоким катуванням.

Глибоко відданий Волі Божій, святий Северіан під час мук закликав Господа, просячи в Нього кріпості переносити страждання і до кінця пройти свій мученицький подвиг. Після жорстоких катувань, незломлений у своїй вірі, святий мученик був повішений з каменем на шиї вниз головою на міській стіні і так преставився. Тіло його було перенесено севастійськими християнами до його будинку, куди стікалися місцеві жителі проститися з ним і просити його святих молитов. При цьому воскрес померлий, але ще непохований слуга святого Северіана, який, вставши зі смертного одра, прийшов провести в останню путь свого господаря. Він прожив потім ще 15 років, нікуди не відлучаючись від місця поховання святого мученика.