Мученик Зосима пустельник жив у IV столітті. Одного разу під час полювання правитель Кілікії Дометіан побачив старця, який мирно і лагідно розмовляв з дикими звірами, які оточили його. Побачивши мисливців, звірі розбіглися. Старцеві вчинили допит - хто він і чому живе в пустелі. Старець відповів, що звуть його Зосима, що він християнин і не може жити в місті з ворогами Господа Ісуса Христа, тому і живе один серед звірів. Тоді Дометіан пригрозив: "Якщо ти почитаєш Назарянина, я в Назареті всенародно застосую до тебе жорстокі тортури, і ти відречешся від Христа". На питання, яким чарівництвом Зосима приборкує диких звірів, старець відповідав одне: "Я - християнин". У Назареті почалися тортури. Старця повісили вниз головою, прив'язавши до шиї великий камінь, і стали рвати тіло залізними гаками. Мучителі випробовували страждальця: "Якщо звірі тебе слухають, накажи прийти сюди кому-небудь з них і ми тоді повіримо твого Бога". Святий мученик звернувся з молитвою до Бога, і раптово прибіг величезний лев. Усі з переляку розбіглися, а лев підійшов до старця і став лапою підтримувати камінь, прив'язаний до шиї мученика. Правитель став просити мученика приборкати звіра і наказав розв'язати святого, щоб відвезти його до імператора, але святий Зосима відразу помер, віддавши свою чисту душу Богові.