1. Якщо хочеш мати правий розум і найкращим чином перемогти всі пристрасті свої, тримай завжди піст і стриманість, не поневолюйся плотською похітливістю, щоб не виснажити тобі все життя твоє у темряві тваринних пристрастей і хвилювань і не отримати в цьому відплати, позбувшись нагороди небесної.

2. Всіляко бережися об'їдання і пияцтва, бо в них початок і корінь всякому гріху, в них спонука до розпусти і нечистоти, в них приготування до вічного ув'язнення. Нестриманість народжує все зле; нею прабатько наш Адам плачевно позбувся раю і підпав смерті. Від об'їдання і пияцтва походять: тягота душі, затьмарення розуму, повстання плотської похоті, повсякчасна боротьба, зручний доступ бісові і відчуження від Божественной любові.

3. Від об'їдання і пияцтва відбувається не тільки душі шкода, але і тілу хвороба; від стримання ж і тверезості не тільки душі користь, але й тілу здоров'я і легкість життя; об'їдання і пияцтво позбавляють не тільки вічного життя, але й тимчасового - гублять разом і душу, й тіло; взагалі, роблять людину відкинутою Богом і людьми. Тимчасова солодкість готує людині вічну гіркоту, якщо хто до неї шалено приліплюється. Життя стримане і тверезе - рай на землі, а життя розтлінне і гріховне - пекло на землі і превелика скорбота.

4. Перемагай насолоди і май владу над потягами до них, щоб вони не перемагали тебе і не володіли тобою, якщо хочеш вільно досягти вічного блаженного життя. Перемагаючому, сказав Господь (Одкр. 2:7), дам їсти від дерева життя, сущого посеред раю. І ще: здобувайте не ту їжу, яка скоро минає, але ту, що дає життя вічне, бо плоть аніскільки не допомагає (Ін. 6:63). Тому не вважай собі за втіху те, що дане тобі на вельми малий час, але шукай дійсної втіхи в Бозі, бо вона перебуватиме з тобою вічно.

5. Стережись у всьому надмірності; бережи у всьому правдиву і свідому віру. Якщо хочеш у простий спосіб знайти душевний спокій, май завжди і у всьому стриманість. Навпаки, ніколи не знайдеш миру і спокою в непомірності. Знай, що якби найсолодша їжа була змішана з отрутою, ти не їв би її, якщо не бажав би з нею скуштувати смерті, навіть не захотів би і доторкнутися до неї.

6. Зневажай насичення чрева - тоді не будеш взятий і зв'язаний узами пристрастей. Зазнавай краще голод і спрагу, ніж плотські солодощі - звільнишся від тяжкості душевної і наситишся Божественної їжі, бо той, хто не зазнає малого голоду має постраждати від великих пристрасних бідувань. Якщо ти зрівняєш солодощі тілесні з марнотою, догоджання плоті - з обтяженням, утіху тимчасову - з душевною гіркотою, то знай, що більше не побажаєш цим спокушатися, бо тлінні насолоди є не насолодою, але гіркотою душі, догоджання плоті плоть є не догоджання, а роздратування і обтяження, утіха тимчасова є не утіха, але скорбота і печаль - бо не Царство це Небесне, але позбавлення його: бо царство небесне не є їжа і пиття, але правда і мир і радість у Дусі Святому, говорить апостол (Рим.14:17).

7. Не віддавай серця твого земним насолодам, бо вони тимчасові й тлінні. Знаходь утіха свою не в питті та їжі земних; але шукай кращих у Бозі - небесних. Якби ти нині досхочу і насолодився всіма стравами і напоями і пив би, скільки хочеш, все ж не личить тобі прикладати до них серця, тому що вони не перебуватимуть з тобою вічно, бо все земне тимчасове, одне тільки небесне вічне і непорушне.

8. Пройди розумом твоїм все життя своє від юного віку і пригадай, скільки вже тобою відвіку з'їдено і випито, і здасться тобі, що ти жодного разу не їв і не пив досить: все зникло, неначе його ніколи й не було, і тепер немає від того ні користі, ні навіть спогаду. І як тоді, так і тепер, якщо всіма стравами і напоями насолодишся, нічого іншого не отримаєш, як тільки шкоду, і з кожним разом наповнюючись солодощами матимеш тяжкість душі та відновлення пристрастей. Тому не бажай собі тут отримувати від них відплату, але поклади всю надію свою на небесні нагороди.

9. Відкидай тимчасові, тілесні насолоди - щоб не позбутися вічної насолоди і щоб не втратити життя вічне. Догоджання плотським насолодам є ніщо інше, як обтяження душевне і сильний тягар для совісті; це не стільки втіха, скільки скорбота, не стільки насолода, скільки потім тягар. Суєтна та втіха, за якою негайно ж слідує жаль і скорбота.

10. Поневолені об'їданням і пияцтвом нічого хорошого і гідного пам'яті в світі не зробили, але, захопившись нинішнім життям, зробили себе негідним життя вічного і погубили пам'ять про себе серед добрих. Отже, якщо їси - їж без пристрасті; якщо п'єш - пий без жадання серця, бо не тут твоє вдосконалення: все це пройде і скоро зміниться.

«Голос Православ'я», № 4 (268) за 2010 р.

http://cerkva.info/uk/publications/spiritual/106-dymytrii-rost-pro-pist.html