У соборній церкві Успенського Далматського монастиря, розташованого на березі річки Ісеті в Пермській області зберігався чудотворний образ Успіння Божої Матері, що належав іноку Далмату, засновнику цієї обителі.

У першій половині XVII-го століття дворянин Димитрій Іванович Мокринський, житель м. Тобольська, віддалився в Невьянський монастир (Тобольська єпархія), де і прийняв чернецтво з ім'ям Далмата. Так як чернець відрізнявся доброчесним життям і був подвижником, браття Невьянського монастиря побажала обрати його своїм ігуменом. Але смиренний Далмат, уникаючи цього високого та відповідального сану, пішов з обителі, взявши з собою ікону Успіння Богоматері. У 1644-му році він прибув в Пермську губернію і тут оселився в печері у володіннях Тюменського татарина Ілігея.

Вирішивши вигнати відлюдника, Ілігей зупинився на нічліг навпроти Далматової печери, за річкою Ісеттю, розраховуючи на світанку напасти на ченця. Але захисницею Далмата стала Сама Цариця Небесна. Вона стала татарину уві сні в багряному одязі, з полум'яним мечем у руках. Богоматір суворо заборонила заподіювати Далмату яку б то не було образу і наказала Ілігею надати самітнику землі для побудови обителі, що татарин зі смиренням і зробив.

Ця чудова подія відбулася в 1646 році. До цієї ж дати відносять і заснування Далматового монастиря.

В кінця 1646 року на обитель напали калмики. Вони спалили монастирські споруди; частину ченців вбили, а іншу повели в полон. Під час цього розгрому чудесним чином врятувався від загибелі тільки засновник обителі старець Далмат, зберігши і принесену ним із Невьянського монастиря ікону Успіння Божої Матері.

Через кілька років, завдяки ретельності Далмата, на місці зруйнованого монастиря вже піднімалася дерев'яна церква, а недалеко від неї з'явилися і келії для ченців. Сюди стали стікатися прочани і робити свої пожертви на прикрасу обителі і храму. З цього часу слава монастиря стала швидко поширюватися по всіх ближніх і дальніх околицях.

У 1664 році монастир знову зазнав нападу. Хан Девлет-Гірей пограбував і спалив обитель. Однак ікона Божої Матері і на цей раз залишилася неушкодженою, хоча церква вся згоріла, тільки на задній стороні дошки обгоріло те місце, до якого доторкнувся рукою один мусульманин.

Обитель була відновлена вже сином Далмата, архімандритом Ісааком. Він в 1707 році збудував кам'яну церкву, де й перебувала чудотворна ікона Успіння Божої Матері. Риза і вінці на ній були срібні, визолочені, з дорогоцінними каменями.