Господь може завітати до кожного з нас, як колись до Закхея

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри !
Мабуть, не просто звичайна цікавість змусила Закхея, про якого ви чули з євангельського читання, вилізти на смоковницю, щоб побачити Ісуса Христа, який мав тут проходити. І Господь, Який знає таємниці людської душі, бачив, що у цій цікавості зароджується визнання своєї нечистоти і допущеної несправедливості, що душа Закхея, яка бажала бачити Спасителя, тягнулася до Нього.
І ось одні лише слова Христа, сказані з любов'ю: "Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі" (Лк. 19, 5), - викликали в його душі повний переворот.
Начальник митарів, грішник, з яким ніхто не хотів спілкуватися, тому що боялись його, бо він збирав податки для римської влади, - розкаявся перед усіма, сповідав свою неправду і дав Богу обітницю змінити спосіб свого життя. Закхей сказав Господу: "Половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо" (Лк. 19, 8).
І в наш час Господь кличе до Себе кожну людину, як колись Закхея. Він кличе голосом Своєї любові: "Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11, 28). Він кличе голосом покарання: "Істинно говорю вам: якщо не покаєтеся, всі загинете". Він закликає нас і словами Євангелія, і внутрішнім голосом совісті, і зовнішніми ударами хвороб і скорбот, і смертю наших близьких і друзів. "Ось, стою при дверях і стукаю; якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною", - говорить Господь (Одкр. 3, 20). Благодать Божа стримує нас на дорозі гріха і пристрастей, тривожить наше серце під час світських насолод, пробуджує в душі гірке розчарування у всьому, до чого линуло наше серце, викликає глибоку занепокоєність щодо нашого майбутнього вічного життя.
Дією благодаті Божої прийшло до Бога багато наших сучасників. Серед них - і молодь, і дорослі, і люди, що стоять на порозі смерті. А ще недавно вони заперечували існування Бога, говорили, що релігія - це опіум для народу. Благодать Божа може переродити людину. Це її мав на увазі Господь, коли сказав, що Бог може із каміння (тобто з огрубілої і затьмареної людини) створити дітей Аврааму - спадкоємців Царства Божого. І ми бачимо, як Господь на наших очах колишніх атеїстів перероджує у людей віруючих.
Звідси напрошується висновок: не треба осуджувати людину, поки вона живе на землі. Господь не випадково сказав: "Не судіть, то і вас не судитимуть" (Лк. 6, 37), і ще: "Я прийшов не судити світ, але спасти світ" (Ін. 12, 47). Ніхто з нас не знає, яким буде майбутнє життя тієї чи іншої людини. Юдеї осуджували Закхея-митаря, а Господь завітав до його дому, і він покаявся. А розбійник покаявся на хресті в останню мить свого життя і першим увійшов у рай.
Серед нас немало таких християн, які все своє життя прожили без Бога, а на смертному ложі покаялись, і Господь, звичайно, простив їх. Бо Христос сказав, що коли хто прийде до Нього, Він не прожене геть.
Покаяння - велике таїнство. Воно перероджує людину. Грішник стає праведником, невіруючий - віруючим, блудник чи блудниця - цнотливими, злодій - чесною людиною. Правдиве покаяння завжди пов'язане з плодами покаяння. Коли Закхей покаявся, він сказав, що половину свого майна роздасть убогим, а кого скривдив, тому поверне в чотири рази більше. І в наш час ми бачимо серед нас закхеїв, які на ознаку покаяння, повернення до віри батьків і зміни свого способу життя будують храми, допомагають нужденним, відвідують богослужіння. Це свідчить про те, що благодать Божа діє.
Серед нас багато і таких віруючих, які каються у своїх гріхах, а потім знову повторюють їх. Таке покаяння не досягає своєї мети. Але навіть і при такому покаянні не треба впадати у відчай. Господь не відкидає і таке покаяння, бо Він "тростини надломленої не переломить і льону тліючого не загасить" (Мф. 12, 20). Або, як сказав св. Іоан Золотоустий: "Господь і діла приймає, і наміри цінує" (Слово на Пасху).
Блаженний той, хто відгукується на голос Господа нашого Ісуса Христа і готовий прийняти Його у своє серце через відмову від попереднього гріховного життя та тверду рішучість виконувати Його заповіді і не повертатися назад. Сам Господь прийде до нього і буде вечеряти з ним. Христос, що прийшов спасти загиблого, скаже йому: "Нині прийшло спасіння дому цьому" (Лк. 19, 9).
Амінь!