Неділя перед Різдвом Христовим. Віра - велика духовна сила, без якої неможливе духовне життя

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Наближається велике свято - Різдво Господа нашого Ісуса Христа від Пресвятої Діви Марії. З безмежної любові Божої до світу і до людини народився як чоловік Син Божий. Він став новим Адамом - початком нового роду людей, визволених від первородного гріха "ветхого Адама".
Отже, Син Божий народився, щоб визволити людей від первородного гріха древнього Адама. А які наслідки ми маємо від Адама? Гріх і смерть! Кожна людина, що народжується в цей світ, народжується за законом гріха і смерті.
Гріх живе в нашій природі. Люди часто грішать не тому, що люблять гріх, а тому, що прихильність до зла перемагає добро. Усвідомлюючи це, ап. Павло вигукує: "Бідна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?" (Рим. 7, 24). Крик душі ап. Павла про визволення від гріха і смерті був криком людства, яке усвідомлювало свою неміч у боротьбі з гріхом і смертю. Найкращі представники людства жили вірою у грядущого Спасителя, Який повинен був визволити людство від гріха і смерті. Віра - це велика духовна сила, що надихає людей на великі дії. Вона сягає далеко за межі світу в царину вічності. На вірі будувалось і донині будується спасіння світу. Ось чому ап. Павло шукає і знаходить у Праотців віру, якою вони жили і перемагали в житті за різних обставин.
Коли Авраам зі своїми нащадками Ісааком і Яковом оселилися з Божого веління у чужій землі і жили в ній як мандрівники, шукаючи чогось кращого, що ними керувало? "Віра", - говорить апостол. Це віра не давала їм задовольнитися земними містами, а примушувала шукати місто, будівничим якого є Бог. Віра спонукала їх шукати Бога на землі і бачити Його в далекому майбутньому. Цю віру патріархів відзначив Сам Христос, коли сказав юдеям: "Авраам, отець ваш, був би радий побачити день Мій; і побачив, і зрадів" (Ін. 8, 56). Віра не дозволила Авраамові похитнутися навіть тоді, коли він з Божого повеління змушений був принести в жертву свого єдиного сина Ісаака. Він вірив, що Бог може і мертвого воскресити, щоб той міг стати спадкоємцем свого батька. Тому Авраам прийняв Ісаака як воскреслого з мертвих, бо в серці і розумі Авраама він був уже мертвим.
Чим керувались Ісаак і Яків, коли благословляли своїх дітей? Вірою в те, що їх благословення здійсниться. Так само, чому Йосиф, умираючи в Єгипті, заповідав перенести його кістки у рідну землю? Він вірив, що його народ повернеться туди. А чому батьки Мойсея ховали його і не кинули в річку, як наказав фараон? Вони також вірили в те, що їм пощастить врятувати сина. Коли Мойсей відмовився називатися сином доньки фараона і захотів ліпше страждати з народом Божим, ніж насолоджуватися у розкошах гріха, - він вірив у краще майбутнє свого народу.
Віра надихала і таких вождів єврейського народу як Гедеон, Варак, Ієфай, Самсон, Самуїл, цар Давид та пророки. Віра давала змогу цим керівникам перемагати царства, чинити правду, бути могутніми в немочі, міцними в бою, обертати на втечу полки чужинців. Тільки силою віри, що підносилася до ясного передбачення пришестя Христа Спасителя, пророки творили чудеса, затикали пащі левів, як Даниїл, гасили силу вогню, як три юнаки у Вавилоні, і навіть воскрешали мертвих, як Ілля і Єлисей. Та й ті, що помирали, будучи побитими камінням або перепиляними дерев'яною пилою, вірили у воскресіння мертвих.
А яка сила діяла в кращих представниках людства, коли вони терпіли наруги, рани, кайдани та в'язниці або коли тинялися в овечих та козячих шкурах, жили в печерах та проваллях земних? Тільки віра вливала в них силу терпіти тяжке життя, віра в пришестя Христа, Який переможе людські гріхи, страждання і смерть.
Отже, віра є наймогутнішою духовною силою, яка створила певні умови для народження від Пресвятої Діви Марії Сина Божого.
Що ж таке віра? У чому її сутність? Відповідь на ці запитання дає ап. Павло. Він говорить, що віра є впевненість у здійсненні того, чого ми чекаємо; впевненість в існуванні того, чого ми не бачимо (Євр. 11, 1). Віра є природна властивість душі, як розум і почуття. Без неї неможливе духовне життя людини. У повсякденному житті люди керуються більше вірою, ніж розумом. Ми здобуваємо знання більше довірою до інших, ніж власним досвідом. Якою іншою силою, як не вірою, люди перемагають усі труднощі на своєму життєвому шляху? Без віри людина не може ступити і кроку в житті. Без віри вона не може ні здобути знання, ні взятися за будь-яку справу. Лише віра робить людину непохитною.
Але головним предметом віри є не земне, не сучасне. Вона відкриває нам цінності вічні, які людина не може осягнути своїм розумом. Там, де людський розум безсилий, діє віра. Вірою ми пізнаємо створення світу. Ап. Павло говорить: "Вірою пізнаємо, що віки створені Словом Божим" (Євр. 11, 3). Віра відкриває нам майбутнє світу і людства і надає впевненості у здійсненні обітниць Божих. Віра з'єднує нас з Богом, вводить у нашу душу Бога. Віра творить релігію. Тому віра і релігія є майже синонімами, бо означають по суті одне і те саме.
Віра повніше охоплює людське життя, ніж розум. Вона торкається таких глибин буття, як народження і смерть людини, як ставлення її (людини) до Бога, як гріх, чесноти, падіння і спасіння. Все це є предметом віри. Світлом Божества віра освітлює все життя людини. Вона відкриває найвищу мету життя. Віра шукає Бога, знаходить Його і тягнеться до Нього. Віра у Христа Спасителя сліпим відкривала очі, хворих зціляла і мертвих воскрешала.
З цією вірою, дорогі браття і сестри, треба зустрічати народженого Христа Спасителя. Приймемо Його в наші душі, як у вифлеємські ясла, освітимо Його вченням свої душі, як зіркою. Цією вірою ми з'єднаємося з безліччю тих світильників віри, котрих недостойний був світ.
Віра надасть нам можливість перемогти всі негаразди сьогоденного життя. Усвідомлюючи силу і значення віри в житті людини, треба всіляко ухилятися від неправдивих вірувань. Ворог наш - диявол - не спить. Він підкидає нам такі вірування, які не приводять до Христа Спасителя. Різні сектантські вірування, так само як і рунвіра, затягують несвідомих людей у свої тенета, з яких потім тяжко буде вирватися. Раніше губили людські душі богоборством, а тепер - хибними віруваннями. Ця небезпека загрожує насамперед молоді, бо молодь завжди довірлива і легко піддається різним диявольським спокусам. Батьки, бережіть своїх дітей від вірувань, які ведуть до духовної смерті і самоулесливості! Нехай Господь наш Ісус Христос, що народився у Вифлеємі, допомагає всім нам зберігати у своїх серцях правдиву православну віру, яка, подібно до вифлеємської зорі, ось уже понад 2000 років веде людей до Христа Спасителя. Амінь!