Свята великомучениця Анастасія, родом римлянка, постраждала за Христа в часі гоненіння при Діоклитіані. Батько її був язичником, мати - таємною християнкою. Учителем святої Анастасії був благочестивий та освічений християнин Хрисогон. Після смерти дружини батько видав святу Анастасію заміж за язичника Помплія, але под приводом вигаданої хвороби вона зберегла  дівоцтво.

Переодягаючись убогою, у супроводі лише однієї служниці вона відвідувала в'язниці: годувала, лікувала, траплялось частенько навіть викуповувала в'язнів, як потерпали за віру у Христа. Коли служниця розповіла про все Помплієві, він застосував щодо дружини тортури і не дозволив виходити з домівки. Тоді свята Анастасія стала таємно листуватись з Хрисогоном, котрий запропонував святій озброїтись терпінням, пришпелитись усема думками до Хреста Христового, готуючи себе до служіння Господеві, і передрік швидку погибель Помплія в морі. Незабаром, вирушаючи в складі делегації до Персії, Помплій дійсно утонув. Після смерти чоловіка свята Анастасія стала щедро раздавати свої маєтки убогим та знедоленим.

Діоклитіану донесли, що християни, котрими заповнені в'язниці Риму, відважно переносять муки. Тоді він наказав за одну ніч умертвити усіх їх, а Хрисогона прислати до нього в Аквілею. Свята Анастасія слідом прямувала за своїм учителем.

Імператор особисто допитував Хрисогона, та не зумівши схилити його до відречення, наказав зтяти йому голову і кинути в море. Тіло та усічена голова святого мученика були винесені хвилями на беріг. Їх за Божественним об'явленням знайшов пресвітер Зоїл и, вклавши до ковчегу, приховав у своєму домі. Тоді святий Хрисогон явився Зоїлу та об'явив йому, що невдовзі зазнають мучеництва Агапія, Хіонія та Ірина - юні християнки, які мешкали неподалік, і звелів спрямувати до них святу Анастасію. Самому Зоїлу Хрисогон пророчив швидке мирне упокоєння. Одночасно, у видінні, Хрисогон показав святій Анастасії дорогу до Зоїла. Завітавши до пресвітера, вона помолилась біля мощей святого Хрисогона, а потім духовно укріпила трьох дів перед тортурами. Коли мучениці віддали душі Господеві, вона сама похоронила їх.

Виконавши заповідане учителем, свята почала мандрувати. Оволодівши на той час майстерністю лікування, вона повсюди з ревністю прислуговувала в'язням. За свої подвиги свята Анастасія здобула собі ім'я Узорішительниці, оскільки своїми чисельними трудами звільнювала від тяжких кайданів тривалих страждань багатьох сповідників Імені Христового.

Якось вона познайомилась з благочестивою молодою вдовою Феодотиєю і знайшла в її особі собі вірну помічницю. Незабаром обоє зазнали гонінь. Святу Анастасію схопили, коли вона перебувала в Іллірії. Тоді, коли за наказом Діоклитіана в впродовж однієї ночі були знищені всі в'язні-християни, свята Анастасія прийшла до однієї з темниць і, не знайшовши там нікого, почала гучно ридать. Наглядачі зрозуміли, що вона християнка, і доправили її до управителя області, котрий намагався переконати святу відректись від Христа, лякаючи її стражданнями, а після цього передав її до рук Капітолійського жреця Ульпіана. Лукавий жрець запропонував святій Анастасії вибір між розкошами, богацтвом і важкими стражданнями, поклавши перед нею з однієї сторони золото, дорогоцінні каміння та  одяг, а з іншої - страхітливі знаряддя тортур. Язичницький підступ був засоромлений нареченою Христовою - свята Анастасія відкинула богацтво й обрала тортури. Але Господь продовжив шлях земного подвигу святої. Приголомшений вродою Анастасії, жрець вирішив осквернити її чистоту, однак при першій спробі торкнутися до неї він раптово осліп. Потерпаючи від болю, він поспішив до язичницького храму, волаючи до ідолів допомогти, але напвдорозі впав і помер. Святу Анастасію бузо звільнено, вона разом з Феодотією знову почала прислуговувати  страждальцям християнам. Невдовзі свята Феодотія і троє її синів прийняли мученицьку смерть. Її старший син Євод відважно тримався перед суддею і з покорою переніс побої. Після тривалих тортур їх усіх кинули до палаючої печі.

Святу Анастасію було схоплено вдруге і присуджено їй голодну смерть. Вона пробула у темниці без їжі 60 днів. Мучениці кажної ночі являлась свята Феодотія і укріпляла її. Побачивши, що голод не завдав святій Анастасії жодної кривди, суддя наказав утопити її разом з засудженими злочинцями. Серед цих людей був і переслідуваний за християнську віру Євтихіан.

Коли корабель вийшов у відкрите море, воїни просверлили у ньому отвори, а самі пересіли до човна. В'язням явилась свята Феодотія і повела корабель до берега. Зійшовши на сушу, чудом спасенні 120 чоловік увірували у Христа та були хрещені святими Анастасією та Євтихіаном. Уже згодом усі вони були схоплені та віддані на мученицьку смерть. Святу Анастасію крестовидно розтягнули між чотирма стовпами над разпаленим вогнищем. Її тіло, не ушкоджене вогнем, одна благочестива жінка Аполінарія поховала в саду. В V столітті мощі святої Анастасії були перенесені до Константинополя, де на її честь було побудовано храм. Пізніше голову та правицю великомучениці перенесли до створеного неподалік від Святої Гори Афон монастир святої Анастасії Узорішительниці.