Мінська ікона Божої Матері

Мінська ікона Пресвятої Богородиці в кінці X століття була перенесена святим рівноапостольним князем Володимиром з Корсуні до Києва і поставлена в Десятинній церкві (пам'ять освячення церкви в 996 році – 12/25 травня), в якій і перебувала більше 500 років. У 1500 році, під час взяття Києва ханом Менглі-Гіреєм, якийсь татарин, зірвавши з чудотворної ікони ризу і прикраси, кинув її в Дніпро.

Через деякий час святий образ Цариці Небесної чудесним чином з'явився в Пінську на річці Свіслочі. Налиплу до берега ікону, оточену надзвичайним світлом, урочисто перенесли до церкви на честь Різдва Пресвятої Богородиці, яка перебувала в замку мінських удільних князів. Це сталося 13/26 серпня 1500 року, тому і святкування чудотворного образу було встановлено в цей день.

У 1616 році свята ікона була перенесена в Мінську церкву на честь Зішестя Святого Духа.

На іконі, вміщеній з лівого боку іконостаса, зображена Божа Матір із Предвічним Немовлям на лівій руці. Ікона писана яєчними фарбами на дерев'яній дошці і в 1852 році покрита срібною ризою, над ликами Богоматері і Спасителя, який тримає в лівій руці державу – визолочені вінці з дорогоцінними каменями. На ризі внизу викарбувано наступна напис: «Ся ікона Божої Матері з Немовлям Ісусом, поставлена великим князем землі Руської святим Володимиром у Києві, в Десятинній церкві, а по розоренні Києва татарами явившаяся 13/26 серпня 1500 у м. Мінську, на річці Свіслоч, і поміщена в замковій церкві, згодом же перенесена в кафедральний собор, 1852 році ретельністю православних одягнена в нову срібну ризу».