Чернігівсько-Гефсиманська ікона Божої Матері (1869) є списком з прославленої Чернігівсько-Іллінської ікони Божої Матері, яка знаходилась в Троїцькому Іллінському монастирі поблизу Чернігова, на Болдиній горі, де в XI столітті деякий час подвизався преподобний Антоній Печерський. Опису чудес від цієї ікони, що почалися 16-24 квітня 1662 року, святитель Димитрій Ростовський присвятив книгу «Руно зрошене», закінчуючи яку він писав: «Кінець книжки, але не чудес Пресвятої Богородиці, бо хто може їх обчислити». Благодатна сила цієї ікони проявилася і в її списках.

Ікона Божої Матері Чернігівсько-Гефсиманська була написана на полотні у ХVIII столітті і передана в 1852 році в Троїце-Сергієву Лавру Олександрою Григорівною Филиповою, яка благоговійно зберігала її у себе чверть століття. (До неї ця ікона перейшла як благословення хотьковского священика Івана Алексєєва, якому, в свою чергу, вона дісталася від одного з ченців Троїце-Сергієвої Лаври.) За порадою намісника Лаври архімандрита Антонія († 1 травня 1877) ікона була поміщена в збудованому печерному храмі на честь святого Архістратига Михаїла, який був освячений 27 жовтня 1851 року митрополитом Московським Філаретом († 19 листопада 1867), брала діяльну участь у будівництві Гефсиманського скиту. Таким чином, ікона увібрала благодатні струми всієї історії Руської Церкви, вона здобувала благословення преподобного Антонія Печерського, Преподобного Сергія Радонезького, його батьків, схимонаха Кирила і Марії († 1337; заупокійна літургія по них з читанням спеціальної молитви відбувається 28 вересня і в четвер седмиці митаря і фарисея), і, нарешті, подвижників ХIХ століття. Ці духовні зв'язки промислительно виявилися через Чернігівсько-Гефсиманську ікону Божої Матері.

Знаменно, що перше чудо від цієї ікони було засвідчено в день церковного Новоліття – 1 вересня 1869 року, коли від повного розслаблення, що тривав протягом 9 років, зцілилася 28-річна селянка Тульської губернії Фекла Адріанова. Проживши в готелі при печерах, а потім у Лаврі до святкування кончини Преподобного Сергія (25 вересня), Фекла абсолютно одужала. Святитель Інокентій, митрополит Московський (1797-1879; пам'ять 23 вересня і 31 березня), дізнався про диво від своєї дочки, скарбника Борисівської пустелі, черниці Поліксенії. На святі Преподобного Сергія він сам зустрівся з Феклою і розпитував її про всі обставини зцілення.

26 вересня 1869 року святитель Інокентій прибув в Гефсиманський скит і благословив здійснити молебний спів перед іконою, яка прославилася і сам молився зі сльозами. До 26 вересня відбулося ще три благодатних зцілення і цілий ряд чудес в листопаді того ж року. Слава ікони Божої Матері поширювалася з надзвичайною швидкістю. Змучені стражданнями і хворобами, спраглі тілесного і духовного зцілення, люди самих різних станів з твердою вірою йшли до чудотворної ікони, і милість Божа не залишала їх. До початку ХХ століття було засвідчено понад 100 чудес. Великим шануванням користувалася ікона у подвижників Гефсиманського скиту: у схимонаха Филипа († 18 травня 1868), що заснував печери, у його трьох синів – ієросхимонаха Ігнатія († 1900), Порфирія († 1905?) та Василя († 1 квітня 1915). Збереглися відомості про ту глибоку любов, яку виявляв до Чернігівсько-Гефсиманської ікони старець ієромонах Ісидор († 3 лютого 1908). Спочатку святкування іконі було встановлено 16 квітня, в той же день, що і святкування Чернігівсько-Іллінській іконі, а потім перенесено на день прославлення – 1 вересня. Нині в Троїце-Сергієвій Лаврі відомі шановані списки з Чернігівсько- Гефсиманської ікони в храмі на честь Преподобного Сергія, в монастирській трапезній і в притворі Троїцького собору, писані старцями Гефсиманського скиту та Зосимової пустелі.