Макаріївська ікона Божої Матері

Макаріївська ікона Божої Матері «Одигітрія» була явлена 17/30 вересня 1442 року преподобному Макарію Унженському чудотворцеві († 1444), який трудився в пості та молитві на пустельних берегах річки Унжи за часів князювання Василя Темного (1425-1462). У цей час Галицька (нині Костромська) область перебувала в самому скрутному становищі, страждаючи від голоду і стихійних лих, міжусобних воєн і нашестя татар.

Рано вранці, коли преподобний Макарій закінчував свій звичайний ранковий акафісний спів Пресвятій Богородиці, його келію раптом осяяло невідоме світло. Преподобний зніяковів духом і став старанніше молитися. За стінами келії пролунав ангельський спів: «Радуйся, Благодатна Мати Неневістная!» У страху і подиві вийшовши з келії, святий побачив на небосхилі ікону Пресвятої Богородиці, яка в оточенні світозарного сяйва наближалася до подвижника. Преподобний з радісним трепетом впав на землю й вигукнув: «Радуйся, Мати Божа! Радуйся, невисихаюче Джерело, спасіння світові покажи і всьому Галицькому краю Тверда Охороно і Заступництво!» Він з благоговінням узяв ікону і поставив у своїй келії, чому вона і стала називатися «келійною» (пізніше учні преподобного дали їй назву «Макаріївською»).

Недалеко від місця явлення святого образу преподобний Макарій викопав джерело, що прославився своєю цілющою силою, а ще через деякий час тут був заснований монастир, також названий Макаріївським. У монастирських рукописах зберігалися оповіді про численні чудеса, що відбулися від чудотворної ікони Божої Матері.

Двічі по молитві перед нею рятувалися місцеві жителі від навали кримських татар. У 1522 році татари напали на Унжу і хотіли пограбувати і спустошити Макарієву пустинь, але осліпли і, збожеволівши, кинулися втікати. Багато хто з них потонули в річці Унжі. У 1532 році молитвами преподобного Макарія був врятований від ворога місто Солігалич. Татари без видимої причини почали втікати, а полонені розповідали, що бачили в небі сивого старця в чорному одязі, який метав у них стріли і каміння, а потім з'явився серед них на білому коні і нагнав такий страх, що татари стали в жаху вбивати один одного.

Вдячні жителі влаштували в соборному храмі приділ на честь святого. Понад 50 людей за молитвами преподобного Макарія отримали зцілення від важких недуг, як це було встановлено комісією, надісланою Патріархом Московським Філаретом 24 червня 1619 року. У цьому ж році відбулося прославлення преподобного Макарія Жовтоводського, Унженського чудотворця у лику святих.

З чудотворної ікони Пресвятої Богородиці був зроблений список у візантійському стилі, який прославився, як і прототип. На іконі лик Божої Матері нахилений до Передвічного Немовляти, що сидить на Її лівій руці. Двічі святий образ виходив неушкодженим з вогню згарищ – у 1626 і 1690 роках.

24 серпня 1717 року за указом Петра I і з благословення місцеблюстителя патріаршого престолу митрополита Рязанського Стефана (Яворського) ченцеві Йоні була видана рукописна «соборна пам'ять» для «безпенний» збір пожертвувань на виготовлення окладу для ікони. У цьому документі Макаріївський образ прямо називається чудотворним.

 У XVIII столітті при ігумені монастиря Митрофані II (першим був зарахований до лику святих святитель Митрофан Воронезький), який не знав історії та значення ікони, святий образ був перенесений з соборного храму в Благовіщенську церкву і перебував там у забутті. Крім того, ігумен дав дозвіл переписати образ на зразок Смоленської ікони. Лише майже через століття – у 1858 році Промислом Божим ікона повернулася до ченцям у своєму первозданному вигляді. Коли ікону стали очищати від верхнього старого шару фарб, під ним виявився неушкодженим дивний лик Богоматері стародавнього письма з написом «Макаріївська ікона» та підписом тропаря і кондака. У монастирському літописі зберігаються записи багатьох благодатних знамень і чудесних подій, що супроводжували набуття святого образу.

По всій видимості в цей час в монастирі перебувала й ікона, явлена преподобному Макарію, оскільки архімандрит Платон, при якому був знайдений список, писав у 1863 році, що один і той же тропар і кондак співається в обителі «перед обома чудотворними іконами».

Атеїстичне лихоліття XX століття зруйнувало чернече життя Макаріївській обителі – в 1929 році монастир був закритий, а свята ікона загублена. Лише в 1993 році почалося повномасштабне відродження монастиря. Через два роки в обитель повернулася і його головна святиня – мощі преподобного Макарія Унженського.

Доля і нинішнє місцеперебування списку чудотворної Макаріївської ікони Божої Матері та його першообраз невідомі. Зберігся єдиний список Макаріївської ікони, який перебуває зараз у Різдвяній церкві м. Макар’єва.