Андрониківська iкона Божої Матерi

Андрониківська ікона Божої Матері, відома також під іменами Монемвасійська і Грецька, - родова святиня грецького імператора Андроника III Палеолога, за переказами, одна з написаних апостолом і євангелістом Лукою. Насамперед збереглися документальні свідчення про ікону, в 1347 році Андроник пожертвував її Монемвасійській обителі в Мореї, де вона перебувала до початку XIX-го сторіччя. Після нападу на Грецію в 1821 році турецьких військ, настоятель монастиря, єпископ Агапій, намагаючись врятувати чудотворну Андрониківську ікону, зник з нею в м. Патрас. Перед смертю Агапій заповідав цю святиню своєму родичу, російському генеральному консулу Н. І. Влассопуло, син якого, А. Н. Влассопуло, в 1839 році переслав ікону з Афін до Одеси з листом на Найвище ім'я для перепровадження її в Петербург імператору Миколі Павловичу. З 1839 року по 12 травня 1868 року Андрониківська ікона знаходилася в Зимовому палаці, а з 12 травня 1868 року по 16 квітня 1877 року - у Троїцькому соборі, що на Петербурзькій стороні. У 1877 році чудотворна ікона була перенесена в Казанський жіночий монастир поблизу міста Вишній Волочок Тверської єпархії. У 1984 році ікона була вкрадена і нинішнє її місцезнаходження невідоме.

Ікона зображує Богородицю без Немовляти. На шиї Божої Матері з правого боку кровоточива рана. У нижній частині ікони був прироблений футляр, в якому зберігався ніж з дамаської сталі з кістяний рукояткою, яким турок-ікононенависник завдав удару іконі, після чого і з'явилася кровоточива рана. До ікони додавався також вишитий візантійський герб (двоголовий орел), що підтверджував імператорське походження образу.

Існує безліч шанованих списків Андрониківської ікони.