Всечесні отці! Улюблені у Христі брати і сестри!

 Христос рождається!

 «Ой, радуйся, земле, Син Божий народився…» ці слова нікого цими днями не залишають байдужими, адже вони є величним гімном, який завжди звучав на Різдвяних церковних богослужіннях, чи потай, в час атеїстичної сваволі, лунали ці слова з вуст наших дідусів і бабусь, в наших домівках, в темряві зловісних товарних потягів і вірогідно казарм на місцях поселень українських виселенців і нажаль все рідше і рідше нині звучать на вустах нашої молоді, майбутніх будівничих нашої держави…

Але не будемо про сумне, адже в цих словах радість… Радість не тільки людству, а й нашій землі, на яку сходить у Своєму Різдві Всемогутній Бог. Ми мабуть ніколи й не задумувалися, чому наш народ у цьому святі оспівує радість землі? А тому, що наші колядки завжди були не лише надбанням традиції, як нас завжди намагалися в цьому переконати, вони завжди у своїх піснеспівах несли глибокий Богословський зміст. Тому перенесімося бодай на мить своєї думки до Едемського саду, де мешкали наші прародичі, де безпосередньо спілкувалися зі своїм Творцем і де, нажаль, згрішили… «За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову…» (Бут. 3,17). Ось таким був вирок Божий Адаму, а через нього й усьому людству. Знаючи і пам’ятаючи це, нам буде легше збагнути і насамперед оцінити всю вагу свята Різдва Христового, яке всі спільно святкуємо…

І тут доречно згадати мудрі слова повчання святого Григорія чудотвореця, єпископа Ніського (335 — 394 роки), який пише: «Тепер перенесемося словом до Вифлеєму, який згадується в Євангелії: звернемо свій погляд до небесного воїнства, подивимось на славу ангельську, послухаємо їх божественного співу. Який же голос ми чуємо від них? «Слава во вишніх Богу»,  — взивають вони. А чому ангели прославляють своїм голосом Божество, яке споглядають у вишніх? «Тому, відповідають вони,  що і на землі мир». Ось яке явище привело ангелів в радість: «на землі мир!». Земля, яка раніше була проклята, яка вирощувала терня і бур’ян, — країна війн, місце вигнання засуджених, — ця земля прийняла мир. О чудо! істина від землі засяяла, і правда з Небес прийшла (Пс. 84, 12)».

«Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків, а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив» (Євр. 1,1-2) - такими словами звертається до нас святий Апостол Павло, нагадуючи нам, що і до нас вже так багато разів говорив Всемогутній Бог. Творець говорить до нас за допомогою вуст наших батьків з роду в рід, говорить до нас голосом Своєї Церкви, Яку Сам заснував; за допомогою історії українського народу, яка ось уже більше тисячі років є нерозривно поєднана з Церковним благовістям, говорить до нас сучасними подіями, які попри їхню марнотність стаються нам або на славу Божу, або задля виявлення нашої хиткої віри…

Святкуючи цього року «Боговтілення – дарований мир нашій землі», стоячи біля Вифлиємських ясел з подякою перепросімо Бога за події, котрі відбулися цього року в нашому житті, радше за їх перебіг, за те, що ми не завжди виявляли себе «спадкоємцями за обітницею» (Гал. 3,29): станьмо вищими над чварами виборчого процесу, зрозуміймо, що лише вороги тішаться, як ми самі себе поділили за політичними і релігійними вподобаннями, перепросімо, за нашу марноту переживань «бізнес проекту» під назвою «21 грудня»…

З нагоди світлих Свят молитовно вітаю всіх священиків і вірних Східного і Західного обряду.

Щиро вітаю голову Надвірнянської районної державної адміністрації Калічка Володимира Івановича, голову Надвірнянської районної ради Поповича Василя Васильовича та всіх колег-депутатів Надвірнянської районної ради VI скликання, Надвірнянського міського голову Андрійовича Зіновія Мирославовича та всіх керівників сільських громад у районі. Вітаю всіх Вас, достойні меценати, приватні підприємці і всі люди доброї волі, та складаю Вам подяку за розуміння і жертовну підтримку оздоблення підлоги та спорудження іконостасу Собору Святого рівноапостольного князя Володимира Великого.

Святкуючи цими днями, прославляймо Христа усіма своїми почуттями, словами і вчинками, як повчає апостол Павло: «Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового. Коли бо хто думає, що він щось, бувши ніщо, сам себе той обманює. Нехай кожен досліджує діло своє, і тоді матиме тільки в собі похвалу, а не в іншому! Бо кожен нестиме свій власний тягар! А хто слова навчається, нехай ділиться всяким добром із навчаючим. Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!» (1 Галатам 6, 2-7).

 Христос рождається! Славімо Його!

 Митрофорний протоієрей Олег ТРАСКО,

 Декан Надвірнянський

 магістр богослів’я

 Надвірна

2012/2013