Ікона Божої Матері « Невипивана Чаша»

Ікона Божої Матері «Невипивана Чаша» з іконографії відноситься до типу «Оранта» - Богоматір зображена з піднятими вгору руками, перед Нею – Богонемовля, що стоїть в чаші. Це Чаша Причастя – невичерпне джерело духовної радості і втіхи. Пресвята Богородиця молиться за всіх грішних і сповіщає, що кожному стражденному приготовлена Невипивана Чаша Небесної допомоги та милосердя.

Появі цієї ікони передувала незвичайна пригода, що сталася в 1978 році в Тульській губернії. Якийсь відставний солдат був одержимий пристрастю до пияцтва. Він пропивав все, що у нього було, і незабаром став жебракувати. Від зловживання алкоголем у нього віднялися ноги, але це не зупинило його і він продовжував пити. Якось уві сні колишній солдат, а нині селянин, побачив старця, який наказав йому йти в місто Серпухів в монастир Владичиці Богородиці, де знаходилася ікона Божої Матері «Невипивана Чаша» , і відслужити перед нею молебень. Не маючи ні гроша, з віднятими ногами, селянин не міг вирушити в дорогу. Але святий старець у другій і третій раз з'явився йому і грізно наказав виконати сказане. Рачки  вирушив відставний солдат до Серпухова. В одному з селищ, які лежали на шляху, він зупинився для відпочинку. Щоб полегшити біль і страждання подорожньому, старенька господиня розтерла йому ноги і прихистила на піч. Наступного дня солдату полегшало, але господиня залишила його ще на одну ніч, знову розтерши йому хворі ноги. Спираючись на дві, а потім і на одну палицю, селянин потихеньку дійшов до Серпухова.

У монастирі він розповів про свої дивовижні чудові сновидіння і попросив відслужити молебень перед іконою Божої Матері «Невипивана Чаша». Але його прохання занепокоїло насельниць монастиря: ніхто в обителі не знав такої ікони. Лише через деякий час вони знайшли іконку, що висіла в проході з храму в ризницю. На зворотному боці її був напис «Невипивана Чаша» ...  У лику ж учня святителя Олексія - преподобного Варлаама – селянин відразу ж упізнав святого старця, який з'явився йому уві сні. Додому з Серпухова відставний солдат повернувся вже вільним від своєї згубної пристрасті.

Звістка про чудотворну ікону швидко поширилася. Люди, що страждали від пияцтва, їх рідні та близькі поспішали піднести молитви до Пресвятої Богородиці про зцілення від недуги, багато приходили вже після, щоб подякувати Владичицю за Її велику милість.

Чудотворна ікона « Невипивана Чаша» перебувала у цьому монастирі до 1919 року, а після його закриття – в соборі Миколи Білого на Калузькій вулиці. Подальша доля ікони невідома.

У 1993 році в Серпухівському Висоцького чоловічому монастирі, а в 1995 році – у відродженому Владичному монастирі були зроблені списки чудотворної ікони, при цьому були збережені всі пропорції і академічний стиль, характерний для першотвору. Все це послужило початком відродження шанування чудотворної ікони після довгих років богоборництва.

Поклонитися іконі Божої Матері «Невипивана Чаша» їдуть з усіх усюд. Славиться чудотворна ікона швидким зціленням стражденних від недуг наркоманії, алкоголізму та куріння. Помічено, що ікона не тільки зцілює, а й допомагає змінити спосіб життя людини, приводить до усвідомлення своїх гріхів, покаяння, повертає до благочестивого життя.

На жаль, точно не відомий той день, в який ікона була явлена . У XIX столітті святкування на честь ікони «Невипивана Чаша» відбувалося 27 листопада/10 грудня – в один день з іконою Божої Матері «Знамення», оскільки обидві ці ікони схожі за іконографією.

Наприкінці XX століття, після відновлення шанування ікони «Невипивана Чаша», її святкування було приурочено до дня кончини преподобного Варлаама Серпуховського – 18 травня, оскільки явлення чудотворної ікони сталося через заступництво цього святого.

Святкування 18 травня