Волинська ікона Божої Матері (1289)

Волинська ікона Божої Матері є найбільшою православною святинею древнього Лучеська. Її написання пов’язують із заснуванням у Луцьку єпископської кафедри. Це сталося за князювання сина князя Данила Галицького Мстислава Даниловича, який також обрав Луцьк із його укріпленим замком за свою резиденцію в 1289 році. Монголо-татарам так і не вдалося встановити повністю свого контролю над Галицько-Волинською землею, і це був єдиний край Русі, який фактично був незалежний від ординських завойовників. Цю ласку Божу люди пов’язували з тим, що їхні постійні молитви були почуті. Невдовзі, після змалювання ікони і поміщення її в замковій церкві, Богородицю найменували покровителькою Волинської землі, а її ікону проголосили чудотворною .

Перебував образ спочатку у кафедральному соборі святого апостола і євангеліста Івана Богослова у Луцькому замку, а потім – у Свято-Покровській церкві Луцька.

На початку 60-х років минулого століття атеїстичним «дослідниками» ікона була вилучена з храму і донині перебуває у Національному музеї образотворчого мистецтва у Києві.