У суботу двадцять четвертої седмиці після П’ятдесятниці, 22 листопада 2014 року, Православна Церква вшановує пам'ять Мучеників Онисифора i Порфирiя (бл. 284 – 305). Преподобної Матрони (бл. 492). Преподобної Феоктисти (881). Преподобного Онисифора, сповідника Печерського, у Ближнiх печерах (1148). Мученика Олександра Солунського (ІV). Мученика Антонiя (V). Преподобного Іоана Колова (V). Преподобних Євстолiї (610) i Сосипатри (бл. 625). Ікони Божої Матері «Скоропослушниця» (Х) митрофорний протоієрей Олег Траско, Декан Надвірнянський на запрошення районної влади взяв участь у заході щодо вшанування Дня пам’яті голодомору.

О 15.00 від площі Шевченка до пам’ятного знака жертв Голодомору (вулиця Мазепи Центральна Районна Бібліотека) вирушила скорботна хода за участі представників духовенства району, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, політичних партій та громадських організацій, учнівської та студентської молоді. Керівники району та міста поклали вінки до пам'ятного знаку Жертвам голодоморів.  

О 15.20 біля пам’ятного знака,  розпочалася жалобна церемонія. Після покладання вінків, митрофорний протоієрей Олег Траско, Декан Надвірнянський у співслужінні священиків УГКЦ звершив панахиду за упокій душ замучених голодом.

Далі звучали трагічні рядки, присвячені страшним подіям в Україні тих років, з вуст ведучої - Галини Чуревич. 

З історичною довідкою виступив громадський діяч і краєзнавець Іван Кметюк. Учні Назар Олексин та Марійка Петруняк читали вірші присвячені цим трагічним сторінкам історії українського нороду.

Хвилиною мовчання вшанували пам'ять жертв голодоморів.  В церквах району вдарили дзвони.

 О 16.00 було оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання та акцію "Запали свічку" – запали свічку пам`яті на своєму вікні за мільйонами загиблих українців.

Минає уже 81 рік відтоді, як сталінський режим розпочав свою найжахливішу спробу знищити український народ, проте пам’ять про цю гірку сторінку в історії української держави ніколи не буде забутою.

Це день пам’яті за тими, у котрих радянська влада забрала найцінніше – урожай. Вони, як хижаки, вигрібали усе до найменшої крихти і залишали українців наодинці із голодною смертю. У той страшний час українці намагалися вижити. Та, на превеликий жаль, це вдалося тільки одиницям. Для нашої держави голод 1932-1933 років став однією із найтрагічніших сторінок в її історії.

Та ще є ті, котрі пам’ятають ті холодні роки, згадують те свавілля радянської влади і просять у Бога тільки одного – щоб воно не повторилося. Бо це найстрашніше, коли ти важко працюєш і у тебе це все забирають.

Сьогодні уже довели, що Голодомор 1932-1933 років – штучно організована акція проти українців, які не бажали бути слухняним елементом тоталітарної радянської машини. Це стало вселенською катастрофою, яка за різними підрахунками забрала життя від 3 до 10 мільйонів. Після такого деякі народи відходили у небуття. Та наша нація зуміла вижити.

Нагадаємо, сьогодні в Україні та 32 країнах світу вшановують жертв Голодомору.