Преподобний Павло, єпископ Неокесарійський, постраждав за імператора Лікінія (307 - 324). Відважно визнавши на суді свою віру у Христа, святий Павло був побитий киями. Його виснажували голодом, але він залишався стійким у своїй вірі. Тоді йому пекли руки розжареним залізом та ув'язнили до тюрми, розташованої на березі Євфрату.

Після страти Лікінія у 324 році, коли імператор Констянтин I став єдинодержавним управителем Римскої імперії і всі ув'язнені  христини були звільнені, святий єпископ Павло повернувся до своєї пастви. Він був учасником I Вселенського Собору у Нікеї, що відбувся в 325 році, на котрому були викриті аріани і принято Символ віри.

Після закінчення Собору імператор Констянтин з почестями прийняв учасників Собору і поцілував обпечені руки єпископа Павла. Після довгих літ управління паствою святитель Павло в мирі представився до Бога.