Преподобний Ксенофонт, його дружина  Марія і їхні сини  Аркадій та Іван, знатні константинопольські громадяни, жили у V столітті. Не дивлячись на багатство і знатність, вони відрізнялися душевною простотою і добрим серцем. Бажаючи дати своїм синам Іванові та Аркадієві, найповнішу освіту, вони відправили їх до фінікійського міста Бейрут. Промислом Божим корабель, на якому відправилися обидвоє братів, потерпів крах. Брати були викинуті хвилями на берег в різних місцях. Сумуючи через розлуку, брати присвятили себе Богові і прийняли іноцтво. Батьки довго не отримували звісток про своїх дітей і вважали їх загиблими. Проте преподобний Ксенофонт, вже будучи старцем, зберігав тверде покладання надії на Господа, утішав свою дружину Марію, радив не сумувати і вірити, що діти будуть збережені Господом. Через декілька років подружжя здійснило паломництво по Святих місцях і зустріло у Єрусалимі своїх синів, що трудилися в різних монастирях. Утішене подружжя дякувало Спасителеві, що промислительно з'єднав цілу сім'ю. Решту свого життя преподобні Ксенофонт і Марія присвятили Богові, прийнявши чернецтво. Преподобний Аркадій та Іван, попрощавшись з батьками, відійшли в пустелю, де після довгих подвигів прославилися дарами чудодіянь і прозорливості. Преподобні старці Ксенофонт і Марія, трудившись в безмовності і строгому постуванні, також отримали від Бога дар творення чудес.