Явлення найдавнішої на Білоруській землі Куп'ятицької ікони Божої Матері сталося 1182 року біля села Куп'ятичі, розташованого на річці Ясельда в межах колишнього Пінського повіту Мінської губернії.

Інок Києво-Печерської Лаври Опанас Кальнофойський у своїй праці «Тератургіма, або чудеса, що відбулися як у самому Печерському монастирі, так і в обох його печерах», опублікованому в 1638 році в Києві, розповідає про те, що свята ікона була знайдена в лісі дівчинкою Ганною, що пасла худобу. Образ – у вигляді хреста – випромінював надзвичайно яскраве світло між деревами. Радісна дівчинка, віднісши ікону Божої Матері додому, сховала її в скриню. Повернувшись на місце, вона знову побачила сяйво між деревами. Думаючи, що це інший хрест, дівчинка поклала його за пазуху. Увечері, бажаючи показати своєму батькові Василеві знайдені нею хрести, Ганна не змогла їх знайти. Коли вони разом прийшли на пасовище, то вже здалеку побачили сяйво навколо дерева, на якому раніше чудесним чином був явлений хрест. Принесена до будинку ікона наступного дня знову опинилася на колишньому місці в лісі. Вражені цими подіями, місцеві жителі збудували на місці чудового явлення ікони церкву в ім'я Пресвятої Богородиці, де поставили набуту ікону. З цього часу Божа благодать прославила святий образ Божої Матері різними чудотвореннями.

В 1240 році під час набігу татари розорили та спалили село та Куп'ятицьку церкву, але чудотворний образ зберігся у попелі неушкодженим.

Вдруге свята ікона була набута наприкінці XV століття на місці згорілого храму мандрівником-богомольцем на ім'я Йоаким, який повертався на батьківщину з Єрусалиму через Полісся. Не наважившись взяти з собою набутий образ, він повідомив про чудову знахідку місцевим жителям. Селяни, які з великою радістю сприйняли звістку про друге явлення чудотворної ікони, у супроводі священника перенесли хрест-ікону в сільську церкву, побудовану на місці згорілого храму. Йоаким же залишився при храмі паламарем.

У 1629 році при церкві був влаштований Куп'ятицький Свято-Введенський Преображенський чоловічий монастир, у стінах якого трудилися майбутні святі преподобномученики Афанасій, ігумен Брестський (†1648) і Макарій Канівський, ігумен Пінський (†1678).

Ігумен Куп'ятицької обителі Іларіон Денисович написав твір «Опис чудес Куп'ятицької ікони Божої Матері», у виданні якого брав участь також і Афанасій Кальнофойський, доповнивши його своїми тлумаченнями.

У другій половині XVII століття монастир був захоплений спочатку католицькими, а згодом уніатськими ченцями. У 1655 році православні ченці на чолі з намісником, архімандритом Лазарем Барановичем, покидаючи монастир, узяли з собою святу ікону Богородиці і перенесли чудотворний образ до Київського Софійського собору, де й помістили в ряді місцевих ікон південного приділу апостола.

До чудотворного Куп'ятицького образу Божої Матері вдавалися з благоговінням та шануванням не лише українські православні, але не забували про свою святиню та білоруські віруючі.

У середині ХІХ століття парафіяни Куп'ятицької парафії звернулися до Святішого Урядового Синоду з проханням про повернення з Київського Софійського собору Куп'ятицької чудотворної ікони Божої Матері. Проте прохання було відхилено. Відмова була мотивована тим, що ікона «належала не парафіяльній церкві, побудованій у 1822 році, а монастирю, який нині вже не існує, і перенесена до Києво-Софійського собору не предками прохачів, але православними колишнього монастиря ченцями 200 років тому».

Існують відомості, що у Софійському соборі чудотворний образ перебував до кінця 20-х років ХХ століття. Подальша його доля невідома.

Точний список із чудотворної ікони, написаний у XVII столітті, знаходиться нині у Свято-Миколаївській церкві села Куп'ятичі Пінського району Брестської області. Для поклоніння святій Куп'ятицькій іконі Божої Матері сюди щорічно стікаються прочани з усієї Білорусі.

Куп'ятська ікона Пресвятої Богородиці є невеликого розміру мідним хрестом. На одному боці хреста рельєфно зображена Богоматір з Предвічним Немовлям на лівій руці, на іншій – Розп'яття.