Преподобний Симеон Ветхий, названий так на відміну від преподобного Симеона Стовпника (пам'ять 1 вересня), що трудився у Сирії в V столітті, в дитячі роки пішов у пустелю у Сирії і поселився у печері, у цілковитій самотності. Безперервна молитва, внутрішнє самопоглиблення і Богоміркування були постійним його заняттям. Подвижник харчувався тільки травами, що росли навколо його печери. Коли до нього стали приходити люди, щоб отримати повчання, він, бажаючи зберегти безмовність, залишив печеру і переселився на одну з гір Аманського хребта. Але і тут самота подвижника порушувалася безліччю відвідувачів. Тоді преподобний Симеон віддалився на Синайськую гору, де колись пророк Мойсей (пам'ять 4 вересня) отримав одкровення від Бога. Божим Промислом, після недовгого перебування на Синаї, святий подвижник повернувся в Аман і там заснував дві обителі: одну на вершині гори, іншу біля її підніжжя. Будучи настоятелем цих монастирів, преподобний Симеон духовно повчав ченців, попереджав їх про підступи ворога роду людського і учив боротися зі спокусами, підбадьорював і укріплював у подвигах, спонукуючи до роздумів про спасіння. За святість життя преподобний Симеон отримав від Бога дар благодатних чудотворінь. Після многотрудного подвижницького життя преподобний Симеон спочив у Бозі близько 390 року.