Історія цієї ікони описана святителем Дмитром Ростовським в його творі "Руно орошене".

Один чоловік, живучи грішно, все одно був прив'язаний до Божої Матері почуттям благоговійної любові і щоденного щирого молився перед Її іконою, з глибокою вірою вимовляючи слова, виголошені колись архангелом Гавриїлом: "Радуйся, Благодатна"!

Одного разу цей чоловік зібрався йти звершити гріховну справу і пішов до храму, щоб помолитись перед іконою Божої Матері. І коли він молився напав раптово на нього страх і жахаючись він побачив, що зображення Божої Матері рухається на святій іконі. У Божественного Младенця відкрились рани на руках, ногах і з боку із яких хлинула кров.

Впавши на землю, грішний чоловік закричав: О Владичице, хто це зробив? Ти та інші грішники, які знову розпинаєте гріхами своїми Мого Сина, як юдеї, - відповідала Богоматір.

Ви називаєте Мене милосердною. Навіщо ж ви зневажаєте мене своїми беззаконними справами?

О Владичице, - відповідав цей грішник, - нехай мої гріхи не переможуть Твоєї невимовної благості. Ти єдина надія всіх грішних. Умоли за мене Сина Твого і Бога нашого.

Двічі повторювала Владичиця Свою молитву Младенцю Христу, але він залишався непохитним, поки, на кінець, на невідступну мольбу Пресвятої Владичиці не відповів: Я виконаю Твою просьбу. Нехай здійсниться бажання твоє, ради Тебе відпускаю цьому чоловікові його гріхи. Нехай же він в знак прощення поцілує Мої рани.

В ту ж мить грішник піднявся від землі із великою радістю поцілував рани Спасителя свого. З тих пір він почав жити побожно. Ця подія і стала приводом для віруючих до написання ікони Божої Матері "Несподівана Радість". На ній зображується чоловік, який молиться на колінах перед ликом Богоматері. Під зображенням Пресвятої Владичиці написані перші слова повісті: "Чоловік якийсь беззаконник…"