Преподобний Ісидор Пелусіот жив у IV - V століттях. Родом з Александрії. Виріс в середовищі благочестивих християн. Він був родичем Феофіла, архієпископа Александрійського, і його наступника святого Кирила. Ще хлопцем він покинув мирське життя  і віддалився до Єгипту на Пелусіотську гору, яка стала місцем його чернечих подвигів. Духовна мудрість і строгий аскетизм преподобного Ісидора у світлі грунтовної обізнаності і природного знання людської душі дозволили йому в стислий час здобути пошану і любов ченців. Вони вибрали його своїм настоятелем і звели в сан пресвітера. Наслідуючи приклад святителя Івана Златоустого, якого йому довелося бачити і чути під час подорожі до Константинополя, преподобний Ісидор присвятив себе переважно християнській проповіді, тій "практичній філософії", яка, за його власними словами, є "основою будівлі і самою будівлею", тоді як логіка "є його прикраса", а "споглядання - вінець". Він був учителем і безвідмовним порадником для всіх, хто звертався до нього за духовною підтримкою - чи то проста людина, вельможа, єпископ, патріарх Александрійський або сам імператор. Після нього залишилося близько 10000 листів, з яких до нас дійшло 2090. Велика частина цих листів містить глибокі по Богословській думці і разом етично повчальні тлумачення Священного Писання. Тут преподобний Ісидор виступає як кращий учень святителя Івана Златоустого. Любов і відданість преподобного Ісидора святому Іванові Златоустому виявилися в рішучих діях в захист святого Івана під час гоніння на нього імператриці Євдоксії і архієпископа Феофіла. Після смерті святителя, преподобний Ісидор переконав наступника Феофіла, святого Кирила Александрійського, вписати ім'я святого Івана Златоустого в церковні диптихи як ісповідника. За ініціативою преподобного Ісиора було скликано III Вcленський Собор у Єфесі (431), на якому було засуджено псевдовчення Несторія про Особу Ісуса Христа.

Преподобний Ісидор досягнув глибокої старості і помер близько 436 року. Церковний історик Євагрій (VI століття) про преподобного Ісидора пише, що "життя його здавалося всім життям ангельським на землі". Інший історик, Никифор Каліст (XI в.), так вихваляє преподобного Ісидора: "Він був живим і одушевленим стовпом чернечих статутів і Божественного бачення і як би самим вищим зразком теплого наслідування і повчання духовного".