Священномученик Власій, єпископ Севастійський, відомий своїм праведним, благочестивим життям. Він був одностайно вибраний жителями і рукопокладений в єпископа міста Севастії. Було це за царювання римських імператорів Діоклитіана (284 - 305) і Лікинія (307 - 324) - жорстоких гонителів християн. Святому Власію доводилося укріплювати своїх пасомих, відвідувати ув'язнених, підтримувати мучеників.

Багато хто ховався від переслідувачів в пустинних і відокремлених місцях. Власію також довелося віддалитися на гору Аргеос, де він трудився в печері. До нього приходили дикі звірі і покірливо чекали, поки святий закінчить молитву і благословить їх; хворих тварин святитель зціляв, покладаючи на них руки. Притулок святого став відомий слугам управителя Агріколая, що займалися виловом диких звірів, яким належало терзати мучеників-християн. Слуги донесли панові, що на горі ховаються християни, і він повелів схопити їх. Проте послані знайшли лише севастійського єпископа. Прославляючи Бога, що закликає його на подвиг, святий Власій пішов за воїнами.

По дорозі святий зціляв хворих і здійснював чудеса. Так, бідна вдова поскаржилася йому на свою біду: вовк потягнув єдине її надбання - порося. Єпископ посміхнувся і сказав їй: "Не плач, твоє порося буде тобі повернено..." І, дійсно, до загального подиву, вовк прибіг назад і приніс здобич неушкодженою.

Агріколай, зустрівши єпископа улесливими словами, назвав його Другом богів. Святий відповів на вітання, але язичницьких богів назвав бісами. Тоді його піддали жорстокому побиттю і відвели до в'язниці.

Настуного дня святого знову піддали мукам. Коли ж його вели назад до темниці, сім жінок йшли ззаду і збирали краплини крові. Їх схопили і намагалися примусити поклонитися ідолам. Жінки удавано погодилися на це, сказавши, що зроблять перед цим очищення у водах озера. Вони узяли ідолів і втопили їх в найглибшому місці, після чого християнок стали жорстоко катувати. Святі стійко переносили муки, укріплені благодаттю Божою, тіла їх перетворилися, стали білими, немов сніг, і замість крові з ран текло молоко. У однієї з жінок були два юні сини, які просили матір, щоб вона допомогла їм досягти Царства Небесного і доручила їх піклуванню єпископа Власія. Сімом святим жонам відсікли голови.

Святий Власій знову був приведений до Агріколая і знову непохитно сповідував віру в Христа. Правитель наказав кинути мученика в озеро. Святий, підійшовши до води, осінив її хресним знаменням і пішов, як по суші. Звернувшись до язичників, що стояли на березі, святитель запропонував їм йти до нього, призвавши в допомогу своїх богів. На це осмілилися 68 з оточення управителя, і всі, увійшовши до води, негайно потонули. Святий же, покоряючись повелінню Ангела, що з'явився йому, повернувся на берег.

Агріколай був в люті тому, що втратив найкращих слуг, і наказав обезголовити святого Власія, а з ним і двох доручених його піклуванню хлопців, синів мучениці. Перед смертю священномученик молився за весь світ, особливо ж за тих, хто шануватиме його пам'ять. Це відбулося близько 316 року. Мощі священномученика Власия були перенесені на захід під час хрестових походів, частинки їх зберігаються в багатьох країнах Європи.