Преподобний Фаласій, пустинник Сірійський, жив у V столітті. У юному віці він відалився на вершину гори поблизу селища Таргала і 38 років провів там в чернечих подвигах, не маючи даху над головою - ні келії, ні намету. За простоту вдачі, лагідність і упокорювання він був удостоєний від Господа дару чудотворінь і зцілення хвороб. Багато хто хотів жити під його керівництвом, і святий не відмовляв жодному захожому, він сам будував їм келлії. Помер мирно, упокоївшись від праць своїх.

Преподобний Лімній почав свої подвиги під керівництвом преподобного Фаласія і прожив біля нього досить довгий час, засвоївши чесноти свого вчителя - простоту у спілкуванні, лагідність і упокорювання. Потім преподобний Лімній перейшов до преподобного Марона (пам'ять 27 лютого). На вершині гори він зробив собі маленьку загородку з каменів без даху і, через невеликий отвір у ній, розмовляв з відвідувачами. Серце його було сповнене співчуття до людей.  Бажаючи, у міру сил, допомогти всім знедоленим, він, за допомогою своїх шанувальників, влаштував на схилах гори притулок, житло для жебраків і калік і живив їх тим, що приносили йому благочестиві люди. Святий подвижник пожертвував для цієї убогої братії навіть своєю безмовністю і самотою і узяв на себе турботу про їх духовну їжу, спонукаючи молитися і славити Господа. За своє святе життя він сподобився дару чудотворінь.

Преподобний Варадат Сірійський розпочав подвиг пустельництва в хатині, в околицях Антіохії. Потім він влаштував собі на горі кам'яну келію, таку тісну і низьку, що подвижник міг знаходитися в ній тільки в зігнутому положенні. У ній не було ані вікон, ані дверей, в умисне залишені щілини проникав вітер, дощ і холод, а влітку вона не рятувала від спеки. Через багато років Олександрійський Патріарх Феодорит, відвідавши його, переконав преподобного залишити тісне житло. Тоді святий пішов в новий затвор: покритий з голови до ніг шкіряним хітоном з невеликим отвором для дихання, він молився стоячи із здійнятими до Неба руками. Благодать Божа підкріплювала його в працях і очистила його серце від пристрастей. До нього стали стікатися люди за духовними порадами, і святий Варадат з глибоким упокорюванням настановлював їх. Досягнувши багатьох благодатних дарувань, преподобний з миром відійшов до Господа.