Преподобний Іван, учень святого Лімнія (пам'ять 22 лютого), жив у V столітті у Сирії, вибравши для себе подвиг "безкрівлевого життя". Він поселився на пагорбі, відкритому з усіх боків вітрам, і жив там 25 років. Харчувався він тільки хлібом з сіллю, тіло виснажував важкими веригами. Коли хтось з відвідувачів подвижника посадив на горбі мигдалеве дерево, щоб преподобний міг ховатися в його тіні від пекучої спеки, святий велів зрубати його, щоб не давати своєму тілу жодного відпочинку.

Преподобний Мойсей, наслідуючи святого Івана, поселився на вершині гори поблизу селища Рами.

Таким же подвигом трудилися і преподобні Антіох і Антонін. До похилого віку вони продовжували здійснювати свої подвиги, подаючи приклад духовної фортеці, що пересилює усяку неміч.

Преподобний Зевин, що трудився на тій самій горі, досяг глибокої старості, але ніколи не сідав під час свого молитовного правила, лише іноді спирався на жезл. Навколишні жителі шанували преподобного Зевина і отримували за його молитвами велику допомогу в своїй скорботі і потребах.

Святий Поліхроній, учень преподобного Зевина, наслідував життя свого старця, дні і ночі проводив в пості і пильнуванні. Вериг у преподобного Поліхронія не було, але під час молитви він накладав собі на плечі важкий дубовий корінь, який сам викопав із землі. Своєю молитвою святий Поліхроній виклопотав у Бога дощ під час засухи, і для тих, що мають потребу наповнив єлеєм кам'яну посудину. З преподобним Поліхронієм жив його учень преподобний Мойсей. У всьому наслідуючи своєму старцеві, святий Мойсей також явив зразок суворого аскетичного життя.

Інший учень - преподобний Дем'ян віддалився до обителі, по назві Єра, і трудився там, маючи в своїй келії лише малу скриньку з чечевицею, якою харчувався. Всі ці преподобні отці мирно померли в V столітті у Сирії.