Святитель Порфирій, архиєпископ Газький, народився близько 346 року у Фесалоніках, в Македонії. Батьки його були людьми заможними, і це дозволило святителеві Порфирієві здобути хорошу освіту. Маючи схильність до чернечого життя, в двадцять п'ять років він залишив батьківщину і вирушив до Єгипту, де трудився на горі Нітрійській під керівництвом преподобного Макарія Великого (пам'ять 19 січня).

Там він зустрівся з блаженним Єронімом, що відвідував у той час єгипетські монастирі. І разом з ним вирушив до Єрусалиму на поклоніння святим місцям і Животворчому Хресту Господньому (пам'ять 27 вересня), після чого поселився в пустелі Йорданській для молитовного і посницького подвигу. Там святий Порфирій тяжко занедужав. Для зцілення він вирішив йти до святих місць Єрусалиму.

Одного разу, коли він в повному розслабленні і забутті лежав біля підніжжя Голгофи, Господь відвідав Свого раба в рятівному сновидінні. Святий Порфирій побачив Ісуса Христа, що зійшов з Хреста і поводився до нього із словами: "Прийми це Древо і бережи його". Прокинувшись, він відчув себе здоровим. Слова Спасителя незабаром виконалися: Патріарх Єрусалимський посвятив святого Порфирія в пресвітерський сан і поставив хранителем Чесного Древа Хреста Господнього. У той час святий Порфирій отримав свою частину батьківського спадку - 4 тисячі золотих монет. Все він роздав потребуючим і на прикрасу храмів Божих.

 У 395 році помер єпископ міста Гази (у Палестині). Місцеві християни прибули до Кесарії до митрополита Івана з проханням поставити їм нового єпископа, який міг би протидіяти язичникам, що переважали в їхньому місті і гнобили християн. Господь сповістив митрополитові призвати єрусалимського пресвітера Порфирія. Із страхом і трепетом прийняв подвижник святительський сан, зі сльозами поклонився Животворчому Древу і вирушив для виконання нового послуху.

У Газі він виявив всього три християнські церкви, а язичницьких капищ та ідолів - велику кількість. У той час трапилося бездощів'я і велика засуха. Жерці приносили жертви ідолам, але лихо не припинялося. Святитель Порфирій призначив для всіх християн піст, зробив цілонічне чування і обійшов з хресним ходом все місто. Відразу ж Небо покрилося хмарами, загримів грім і пролився рясний дощ. Бачивши таке диво, багато язичників вигукували: "Лише Христос є Богом Істинним!" Після цієї події до Церкви приєдналися, прийнявши святе Хрещення, 127 чоловіків, 35 жінок і 14 дітей, а незабаром і ще 110 чоловік.

Проте язичники як і раніше гнобили християн, усували їх від суспільних посад, обтяжували податками. Святитель Порфирій і митрополит Кесарії Іван вирушили до Константинополя, щоб просити захисту в імператора. Їх прийняв святитель Іван Золотоустий (пам'ять 27 вересня, 27, 30 січня) і надав дієву допомогу.

Святителі Іван і Порфирій були представлені імператриці Євдоксії, яка у той час чекала дитину. "Потурубуйся за нас, - сказали єпископи імператриці, - і Господь пошле тобі сина, який запанує при твоєму житті". Євдоксія дуже бажала мати сина, бо раніше у неї народжувалися дочки. І дійсно, в імператорському сімействі, за молитвами святителів, народився спадкоємець. У 401 році було видано указ імператора про руйнування в Газі ідольських капищ і наданні християнам привілеїв. Крім того, імператриця надала святителям засоби на побудову нового храму, який був побудований в Газі на місці найголовнішого капища.

Святитель Порфирій до кінця життя повністю утвердив християнство в Газі і абсолютно захистив свою паству від утисків язичників. За молитвами святителя здійснювалися численні чудеса і зцілення. Протягом 25 років наставляв архіпастир словесне стадо і помер в похилому віці, в 420 році.