Преподобний Фалалей жив у V столітті, родом був з Килікії (Мала Азія), прийняв іноцтво в обителі Сави Освяченого і там же був рукопокладений в пресвітера. Пізніше, віддалившись до Сірії, недалеко від міста Гавала, він знайшов покинуте язичницьке капище, оточене гробницями, і поселився там в наметі. Місце це мало погану славу, оскільки нечисті духи, що мешкали там, устрашали подорожніх і заподіювали їм багато зла.

Тут преподобний і жив, молючись день і ніч у повній самоті. Біси часто нападали на святого, устрашаючи його видіннями і голосами. Але преподобний, при допомозі Божій, переміг, врешті-решт, силу ворожу, яка більше ніколи його не турбувала. Тоді преподобний ще більш підсилив свій подвиг: він побудував собі хатину, таку тісну, що міг поміщатися в ній, тільки сильно пригнувши голову, і там прожив близько 10 років.

Господь дарував святому подвижникові дар чудотворінь, чудеса допомагали йому просвічувати дійсною вірою навколишніх жителів - язичників. За допомогою навернених ним в християнство жителів, він зруйнував ідольське капище, побудував на його місці храм і завів в ньому щоденне Богослужіння. Помер преподобний Фалалей у глибокій старості, близько 460 року. У книзі "Лімонар" або "Лімоніс" - твір грецького ченця Івана Мосха (+ 622 р.) - про преподобного Фалалея мовиться: "Авва Фалалей Килікійський 60 років був ченцем і ніколи не припиняючи сліз, казав: цей час дав нам, браття, Бог на покаяння, і, якщо ми його погубимо, то за це будемо суворо осуджені".