З БЕСIДИ СВ. IОАНА ЗОЛОТОУСТОГО ПРО МОЛИТВУ

Коли я говорю кому-небудь: проси Бога, молись до Нього, прибiгай до Нього з молитвою, то менi вiдповiдають: я просив одного разу, двiчi, тричi, десять, двадцять разiв i ще не отримав. Не переставай просити, брате, доки не отримаєш; кiнець молитви - отримання прошеного. Тодi перестань, коли отримаєш, або, краще, i тодi не переставай, але перебувай у молитвi. Якщо ти не отримав, то молись, щоб отримати; якщо ж отримав, то віддай хвалу за те, що отримав.
Багато хто приходить до церкви, промовляють тисячi слiв i виходять, не знаючи, про що говорили вони; уста їхнi ворушаться, а вуха не чують. Ти сам не чуєш своєї молитви - як же ж ти хочеш, щоб Бог почув її? Ти говориш: я схиляв колiна; але розумом ти був далеко; тiлом ти був у церквi, а думками поза нею; уста твої промовляли молитву, а розум твiй пiдраховував прибутки, володiння. Диявол злий: вiн знає, що пiд час молитви ми робимо великi успiхи, саме тодi вiн i нападає на нас. Часто, лежачи спокiйно в лiжку, ми нi про що не думаємо, а коли приходимо молитися, то спадають тисячi помислiв, щоб ми вiдiйшли вiд цiєї корисної справи.
Отже, знаючи, що буває пiд час молитви, наслiдуй хананеянку; хоч ти i чоловiк, тодi теж наслiдуй жiнку, чужинку, слабку, вiдкинуту i принижену. Ти не маєш бiснуватої дочки? Але ти маєш грiшну душу. Що сказала хананеянка? - «Помилуй мя, Господи... демон тяжко мою дочку мучить» (Мф. 15,22). Так i ти скажи: «Помилуй мене: душа моя тяжко мучиться». Бiснуватий викликає спiвчуття, а грiшник ненависть; той заслуговує прощення, а цей не має виправдання. Помилуй мене - короткi слова, але вони ввiбрали цiле море чоловiколюбства, тому-бо, що де милiсть, там - i всi блага. Навiть коли ти будеш поза церквою, призови, промовляючи: помилуй мене, але говори, хоч не вголос, але розумом - обов'язково. Бог вислуховує i тих, якi мовчать. Для цього не мiсце потрiбне, а перш за все духовний настрiй. Чи будеш ти в дорозi або в лiжку, i де б ти не був - молися. Ти - храм Божий; отже, не шукай мiсця. Потрiбний тiльки духовний настрiй. Чи стояв би ти перед суддею, молись; коли гнiвається суддя, молись.
Одного разу попереду було море, позаду єгиптяни, а посерединi Мойсей; багато було перепон для молитви - але велика була i щирiсть молитви. Позаду гналися єгиптяни, попереду було море, а посерединi було потрiбно молитися. Мойсей нiчого не промовляв, але Бог говорив йому: «Чого взиваєш до Мене?» (Вих. 14,15). Уста його не говорили, але розум його волав до Господа. Так i ви, улюбленi, коли стоїте перед суддею грiзним, безжалiсним, що погрожує величезними покараннями, чи перед iншими начальниками, що роблять те ж саме, то молiться до Бога. Вiн завжди почує тебе. Коли ти хочеш просити про щось людину, то спочатку питаєш, що вона робить, чи не спить, чи не зайнята, i слуга вiдповiдає тобi. А у Бога немає нiчого такого; куди б ти не пішов i почав призивати Його, Вiн почує; нi зайнятiсть, нi посередник, анi слуга не вiддаляють Його вiд тебе. Скажи: помилуй мене, i в цю ж мить вiдчуєш Його. «Будеш кликати, - говорить пророк, - i вiн скаже: «Ось Я!» (Iсая 58,9). О слово, сповнене благодатi! Вiн не чекає закiнчення молитви; ще перш нiж ми закiнчимо молитву, отримаємо дар. Помилуй мене.
Будемо ж, говорю вам, наслiдувати ту хананеянку. Господь же каже їй: «О жiнко! Велика вiра твоя - нехай же буде тобi, як ти хочеш!» I тiєї ж години дочка її видужала (Мф. 15,28). Коли? Не тодi, коли мама її прийшла додому, але ще ранiше нiж прийшла. Вона чекала знайти її бiснуватою, але знайшла здоровою, зцiленою. Будемо ж за все хвалити Бога, якому подобає слава во вiки вiчнi. Амiнь.

Св. Іоанн ЗОЛОТОУСТИЙ