Святі мученики Кодрат Нікомидійский, Саторин, Руфин та інші постраждали під час гоніння імператора Декія (249-251) і його наступника Валеріана (253-259).
Святий Кодрат походив зі знатної родини. Володіючи значним багатством, святий не шкодував коштів на допомогу братам-християнам, що потерпали в ув'язненні за віру.
Коли до Нікомидії прибув посланець безбожного Декія, проконсул Переній, то святий Кодрат добровільно став перед ним, щоб своєю самовідданою рішучістю зміцнити мужність ув'язнених побратимів. Спочатку Переній намагався відвернути Кодрата від Христа, обіцяючи йому нагороди і почесті. Потім, побачивши марність своїх спроб, він кинув святого до темниці і наказав покласти його спиною на дрібні цвяхи і придавити великим каменем.
Вирушивши до Нікеї, проконсул наказав вести за собою всіх ув'язнених християн, зокрема і святого Кодрата. Після прибуття до міста, святий Кодрат попросив, щоб їх відвели до язичницького храму. Як тільки йому розв'язали руки і ноги, він кинувся до ідолів, і став перекидати і розбивати їх. За наказом проконсула Кодрата засудили на катування. Зазнаючи страшних мук, святий перебував сильний духом і своїм подвигом зміцнював інших мучеників, яким палили рани палаючими свічками. Під час страждань мучеників раптово осяяла біла хмара, а язичники опинилися у суцільній темряві. У запанованій мовчанці було чути тихий спів ангелів, що славлять Бога. Багато хто з присутніх тут же визнавали себе християнами. Переній, приписавши диво дії чарівництва, наказав відвести до в'язниці нових обранців Божих.
З Нікеї мученики вирушили вслід за проконсулом до Апамеї, потім до Кесарії, Аполлонії і Гелеспонту, де їх всіляко мучили, домагаючись зречення.
Святого Кодрата зав'язали в мішку, наповненому отруйними гадами, і кинули на ніч у глибокий рів. Наступного ранку всі в подиві побачили, що мученик цілий і неушкоджений. Коли його стали нещадно бити, два шляхетних чоловіки, Саторин і Руфин, пройнялися співчуттям до мученика. Це було помічено, і Саторин, і Руфин були обезголовлені.
Переній піддавав мученика все більш жорстоким і витонченим тортурам, але не міг зламати його дух. Святий втрачав сили і ледь міг пересуватися. Востаннє проконсул запропонував мученику відректися від Христа. Зібравшись з силами, святий твердо відповів: "Я з дитинства визнаю одного лише Бога - Христа і іншого не знаю". Проконсул наказав розпалити багаття, розжарити залізні грати і кинути на них мученика. Осінивши себе хресним знаменням, святий Кодрат опустився на розпечене ложе і, полежавши на ньому, немов на м'якій постелі, неушкодженим вийшов з полум'я. У безсилій люті проконсул наказав обезголовити святого Кодрата.