Святий праведний Финеєс, онук первосвященика Аарона і син первосвященика Єлеазара, теж був священиком і ревно виконував своє служіння.

Коли ізраїльтяни, виведені з Єгипту святим пророком Мойсеєм (пам'ять 4 вересня), були вже близькі до Землі обітованої, їхні сусіди, моавітяни і мідіяніти, наповнились заздрощів і страху. Не сподіваючись на свою силу, вони вирішили вдатися до чарівництва й запросили волхва Валаама, щоб він навів прокляття на ізраїльтян. Але Господь в одкровенні Валааму сповістив Свою волю, і він, переповнився Духом, тричі поблагословив народ Божий. Тоді моавітяни через блудодійство втягнули ізраїльтян у ідолопоклонство Ваал-Фегору. Бог покарав іудеїв за відступництво, і вони тисячами вмирали від морової виразки. Багато хто, бачачи гнів Божий, усвідомили свої гріхи і навернулися до покаяння. У той час якийсь Зімрі, начальник коліна Симеонового, "привів до братів своїх мідіянітянку на очах Мойсея й на очах усієї громади Ізраїлевих синів, а вони плакали при вході скинії зборів". Финеєс, сповнившись гніву на спокусника народу, увійшов до його намету, та й ударив списом його і мідіянітянку. "І сказав Господь до Мойсея: Финеєсе ... відвернув Мою лють від Ізраїлевих синів, турбуючись славою Моєю серед них; Тому скажи: ось Я даю йому свого заповіта: мир буде йому та насінню його по нім заповіт вічного священства за те, що він заступився за Бога свого, і очистив Ізраїлевих синів "(Чіс. 25, 6; чис. 25, 10-13). Після цього праведний Финеєс, по велінню Божому, на чолі ізраїльського війська ходив на моавитян і покарав їх за безбожність і підступність. Після смерті первосвященика Єлеазара святий Финеєс був одностайно обраний первосвящеником. Первосвященство, за обітницею Божою, тривало і в його потомстві. Святий Финеєс помер у глибокій старості (+ бл. 1500 до Р. X.).