Преподобний Анин, пресвітер чернець народився в Халкідоні у християнській родині. Після смерті батьків він в п'ятнадцятирічному віці пішов до монастиря, де взяв чернечий постриг. У пошуках повної безмовності він пішов у глиб пустелі, до місця де річка Євфрат відділяла Сирію від Персії. Там він зустрів старця Маюма і поселився разом з ним. Обидва подвижники проводили дуже строге життя. Цілу святу Чотиридесятницю вони нічого не споживати, насолоджуючись і радіючи їжею духовною. Святий Анин щоденно здалеку носив питну воду. Одного разу він повернувся з повними кухлями раніше ніж зазвичай, бо Ангел наповнив посудини водою. Старець Маюм зрозумів, що його учень досяг високої духовної досконалості, і просив святого Анина бути його наставником, але той за своїм смиренням відмовився. Згодом старець переселився до монастиря, а святий Анин залишився один у пустелі. Постійними подвигами святий переміг у собі пристрасті і удостоївся дару зцілень і прозорливості. Навіть дикі звірі підкорялися і служили йому. Куди б не пішов святий, за ним слідували два леви, одному з яких він зцілив виразку на лапі. Поголос про святого поширився по всій окрузі, і до нього почали приходити хворі та одержимі злими духами, просячи зцілення. Навколо святого зібралося також кілька учнів. Одного разу, на сімнадцятому році його подвижництва, до святого прийшли кілька людей і просили чим-небудь втамувати спрагу. Сподіваючись на силу Божу, преподобний послав одного з учнів до висохлого колодязя. Дивом Божим колодязь наповнився вщерть, і цієї води вистачило на багато днів. Коли вода скінчилася, преподобний не осмілився знову просити дива Божого для себе, а став ночами сам носити воду з Євфрату. Єпископ Неокесарійський Патрикій неодноразово відвідував преподобного і висвятив його на пресвітера, хоча смиренний подвижник не наважувався прийняти священний сан. Дізнавшись, що святий сам здалеку носить воду, єпископ Патрикій двічі дарував йому ослів, проте преподобний кожен раз віддавав їх бідним і продовжував носити воду сам. Тоді єпископ велів викопати великий колодязь, який час від часу наповнювали, приганяючи ослів з міста. Святий Анин прозрів про бажання одного монаха-стовпника, що підвизався далеко від нього, зійти зі стовпа, щоб поскаржитись до суду на розбійника, що поранив його каменем. Святий Анин написав стовпнику листа, наставляючи його не робити задуманого. Лист преподобного було доставлено стовпнику прирученим левом і напоумив його. Одна благочестива жінка, захворівши, вирушила до преподобного Анина просити його молитов. На шляху її зустрів розбійник. Не знайшовши в жінки грошей, він вирішив її згвалтувати. Жінка покликала на допомогу преподобного і вигукнула: "Святий Анине, допоможи мені!" На розбійника раптово напав жах, і він відпустив жінку. Прийшовши до преподобного, жінка розповіла йому про все і отримала зцілення. Розкаяний розбійник теж прийшов до преподобного, прийняв Хрещення і постригся в ченці. Спис, який він увіткнув у землю, маючи намір здійснити насильство, проріс потужним дубом. Глибоким старцем 110 років святий передбачив час своєї смерти і вказав, братії, що зібралася, свого наступника по ігуменство. Перед смертю святий Анин розмовляв з явленими йому у видінні святими пророками Мойсеєм, Аароном і Ором. Зі словами: "Господи, прийми дух мій", - святий відійшов до Господа.
|