Преподобний Олексій народився в Римі в родині благочестивих і добротолюбних Євфиміана і Аглаїди. Подружжя тривалий час були бездітними і невпинно молили Господа про дарування потомства. І Господь потішив подружжя народженням сина Олексія. У шість років підліток почав вчитися і успішно вивчав світські науки, але особливо старанно читав Святе Письмо. Ставши юнаком, він почав наслідувати своїх батьків: строго постив, роздавав милостиню і під багатим одягом таємно носив волосяницю. У ньому рано дозріло бажання залишити світ і служити Єдиному Богу. Однак батьки збиралися одружити Олексія та, коли він досяг повноліття, знайшли йому наречену.

Після заручин, залишившись наодинці ввечері зі своєю нареченою, Олексій зняв з пальця перстень, віддав їй і сказав: "Збережи це, і нехай Господь буде з нами, Своєю благодаттю влаштовуючи нам нове життя". А сам таємно пішов з дому і сів на корабель, вирушивши до Месопотамії.

Потрапивши до міста Едеси, де зберігався Нерукотворний образ Господа, Олексій продав усе, що в нього було, роздав гроші жебракам і став жити при церкві Пресвятої Богородиці на паперті і годуватися подаяннями. Преподобний харчувався тільки хлібом і водою, а отриману милостиню роздавав немічним і старим. Кожної неділі він причащався Святих Таїн.

Рідні всюди шукали зниклого Олексія, та безуспішно. Слуги, послані Евфиміаном на розшуки, побували і в Едесі, але не впізнали в злиденному, що сидить на паперті, свого пана. Від суворого посту тіло його висохло, краса зникла, зір став слабким. Але блаженний упізнав їх і дякував Господу за те, що отримав подаяння від своїх слуг.

Невтішна мати святого Олексія зачинилися у своїй кімнаті, невпинно молячись за сина. Дружина його горювала разом зі свекрухою.

Преподобний прожив в Едесі сімнадцять років. Одного разу паламарю церкви, при якій подвизався преподобний, було об'явлення щодо преподобного Олексія: Мати Божа через Свою святу ікону звеліла: "Введи до Моєї церкви чоловіка Божого, гідного Царства Небесного; молитва його підноситься до Бога, як кадило пахощів, і Дух Святий спочиває на ньому ". Пономар почав шукати таку людину, але довго не міг знайти. Тоді він з молитвою звернувся до Пресвятої Богородиці, просячи Її вирішити його здивування. І знову був голос від ікони, що сповістив, що Божий чоловік є той жебрак, який сидить на церковній паперті. Пономар знайшов святого Олексія і ввів до церкви. Багато дізналися про праведника і стали його вшановувати. Святий, уникаючи слави, таємно сів на корабель, що йшов до Кілікії. Але Промисл Божий судив інакше: буря забрала корабель далеко на захід і прибила до берега Італії. Блаженний рушив до Риму. Невпізнаним, він смиренно просив у свого батька дозволу оселитися в якому-небудь куточку його двору. Евфиміан розташував Олексія в спеціально влаштованому приміщенні при вході в будинок і звелів годувати його зі свого столу.

Живучи в батьківському домі, блаженний продовжував постити і проводити дні і ночі в молитві. Він смиренно терпів образи і глузування від слуг рідного батька. Кімната Олексія знаходилася навпроти вікон його нареченої, і подвижник тяжко страждав, чуючи її плач. Тільки безмірна любов до Бога допомагала блаженному переносити цю муку. Святий Олексій прожив у будинку своїх батьків сімнадцять років і був сповіщений Господом про день свого упокоєння. Тоді святий, взявши хартію, описав своє життя й просив вибачення у батьків і нареченої.

У день смерти Олексія в соборній церкві служив літургію Римський Папа Інокентій (402 - 417) у присутності імператора Гонорія (395 - 423). Під час служби з вівтаря пролунав чудовий Голос: "Прийдіть до Мене, всі натруджені й знесилені, і Я заспокою вас" (Мт. II, 28). Всі присутні в страсі попадали на землю. Голос продовжував: "Знайдіть чоловіка Божого, що відходить у вічне життя, нехай він помолиться за місто". Почали шукати по всьому Риму, але праведника так і не знайшли.

З четверга на п'ятницю Папа, здійснюючи всенічне бдіння, просив Господа вказати угодника Божого. Після літургії знову в храмі почувся голос: "Шукайте Божого чоловіка в будинку Евфиміана". Всі поспішили туди, але святий вже помер. Обличчя його світилося подібно лику Ангела, а в руці була затиснута хартія, яку він не випускав, як не намагалися її взяти. Тіло блаженного поклали на ложе, покрите дорогими покривалами. Папа і імператор опустилися на коліна і звернулися до преподобного, як до живого, просячи розтиснути руку. І святий виконав їх благання. Коли лист був прочитаний, батько, мати і наречена праведника з плачем вклонилися його чесним рештками.

Тіло святого, від якого почали відбуватися зцілення, було поставлено посеред площі. Сюди зібрався весь Рим. Імператор і Папа самі внесли тіло святого до церкви, де воно було цілий тиждень, а потім було покладено в мармурову гробницю. Від святих мощей стало витікати запашне миро, що подавало зцілення хворим.

Чесні останки святого Олексія, чоловіка Божого, поховані у церкві святого Воніфатія. В 1216 році були знайдені мощі. Житіє святого преподобного Олексія, чоловіка Божого, завжди було одним з улюблених на Русі.