У VIII столітті околиці Єрусалиму піддавалися частим нападам сарацинів. Був зруйнований і запустів монастир святого Харитона. Двічі сарацини намагалися розграбувати Лавру преподобного Сави Освяченого, але Промисл Божий зберігав обитель. Лаврські ченці могли сховатися від варварських набігів в Єрусалимі, але вони вирішили не покидати того місця, де спасалися багато років.

Наприкінці Великого посту на тижні перед Вербною неділею, 13 березня, сарацини увірвалися до монастиря і зажадали віддати їм всі цінності. Отримавши від ченців відповідь, що в монастирі немає нічого, крім мізерних запасів їжі і старого одягу, сарацини стали стріляти в насельників з луків. Тринадцятеро людей було вбито і багато поранено, палали чернечі Келії. Сарацини мали намір підпалити і монастирську церкву, але, побачивши вдалині безліч людей, вирішили, що це війська, послані з Єрусалиму. Сарацини поспішили вийти, несучи з собою дещицю з награбованого. Після втечі ворога отець Фома, вправний лікар, став надавати допомогу уцілілим.

У Великий четвер 20 березня сарацини в ще більшій кількості знову напали на Лавру і стали винищувати ченців. Уцілілі були зігнані до церкви, щоб під тортурами дізнатися від них, де заховані скарби. Обитель була оточена, щоб ніхто не міг врятуватися втечею. Варвари схопили святого Івана, зовсім ще юного ченця, колишнього піклувальника мандрівників. Його жорстоко катували, потім перерізали на ногах і руках сухожилля і тягнули за ноги по каменях з гори, здерти шкіру зі спини мученика.

Зберігач церковного посуду, преподобний Сергій, приховав священне начиння і намагався втекти, але був схоплений і обезголовлений. Кільком ченцям все-таки вдалося втекти з обителі, в печері, але це помітив страж, що знаходився на горі і наказав усім вийти. Всередині печери преподобний Патрикій пошепки сказав братам, хто був із ним в печері: "Не бійтеся, я один за вас вийду і помру, ви ж сидіть і мовчіть". Сарацин запитав, чи є ще хто-небудь у печері, і преподобний відповів, що він був один. Його відвели до Лаврської церкви, де врятовані очікували своєї долі. Сарацини зажадали з них викуп в 4000 златниць та священне начиння. Ченці не могли дати такого викупу. Тоді їх перевели до печери преподобного Сави, що знаходилася в огорожі монастиря, і перед входом до печери розвели багаття, в який підкидали гній, щоб ув'язнені задихнулися від отруйного диму. У печері загинуло вісімнадцять осіб, в тому числі і преподобні Іван і Патрикій. Уцілілих сарацини продовжували катувати, однак, нічого не добившись від них, залишили монастир.

Пізно вночі у Велику п'ятницю ченці, ховалися в горах, повернулися до Лаври, віднесли тіла вбитих преподобних отців до церкви і в печалі поховали їх там.

Варвари, які грабували Лавру, були покарані Богом. Вони стали жертвою раптової хвороби, і всі загинули, а тіла їх стали здобиччю диких звірів.