Святитель Зосима, єпископ Сиракузький, народився за посиленими молитвами благочестивих батьків, які довго не мали дітей. Коли синові виповнилося сім років, батьки віддали його на виховання в монастир, де святий подвижник з віком прийняв постриг і сорок років був настоятелем в обителі. Папою Феодором (641 - 649) він був висвячений в єпископа Сиракузького.

Святитель Зосима відрізнявся милосердям і нестяжанням, твердо керуючи паствою словом і прикладом. Наприкінці життєвого шляху святитель Зосима важко захворів, але переносив страждання з великодушністю і смиренністю. Близько 662 року він помер, після 13-річного керування паствою. Згодом багато хворих одержували зцілення при одному дотику до його гробниці.