Священномученик Іпатій, єпископ Гангрський, був єпископом міста Гангрени в Пафлагонії (Мала Азія). В 325 році він брав участь у I Вселенському Соборі в Нікеї, на якому була віддана анафемі єресь Арія.

Коли в 326 році святитель Іпатій повертався з Константинополя в Гангрени, в безлюдному місці на нього напали послідовники розкольників Новата і Феліцісіма. Єретики зранили його мечами та киями і скинули з високого берега в болото. Подібно первомученику архидиякону Стефану, святитель Іпатій молився за вбивць його. Одна жінка-аріанка вдарила святителя каменем по голові, і він помер. Вбивці приховали тіло мученика в печері, де його виявив селянин, що зберігав там солому. Упізнавши тіло єпископа, він поспішив повідомити про це в місто, і жителі Гангрена з честю поховали мощі свого улюбленого архіпастиря.

Після смерті мощі святителя Іпатія прославилися численними чудесами, особливо вигнанням бісів і зціленням хвороб.

З давніх пір священномученика Іпатія особливо шанували в Руській землі. Так, в 1330 році в Костромі був побудований Іпатіївський монастир, на місці явлення Божої Матері з Предвіним Немовлям та майбутніми святими - апостолом Филипом і священномучеником Іпатієм, єпископом Гангрським. Цей монастир згодом займав значне місце в духовному та суспільному житті нашого народу, особливо в роки Смутного часу. Найдавніші списки житія священномученика Іпатія були широко поширені в нашій писемності, і один з них увійшов до складу Читальних Міней митрополита Макарія (1542 - 1564). У цьому житії зберігся запис про явлення Спасителя святителю Іпатію напередодні мученицької кончини. Шанованому святому складалися молитви, похвальні слова і повчання в день його пам'яті. Побожне шанування святителя Іпатія виразилося і в літургійній творчості. У XIX столітті була написана нова служба священномученику Іпатію, що відрізняється від служби, написаної преподобним Йосифом Студитом, що міститься в березневій Мінеї.