Преподобний Євфимій Суздальський народився в 1316 році в Нижньому Новгороді від благочестивих і доброчесних батьків. З великим старанням і ретельністю, залишивши дитячі ігри, вчився він читати і розуміти Божественне Писання, благоговійно сприймав Слово Боже. Отрок часто приходив до храму Божого і стояв там, усамітнившись у затишному місці, щоб ніхто не відволікав від молитви, принесеної Богу в чистоті серця.

Йшли роки. Одного разу, почувши євангельські слова: «Якщо хто хоче іти за Мною, нехай зречеться самого себ, і візьме хрест свій тай нехай іде за Мною» (Лк. 9, 23), - юнак вирішив цілком присвятити своє життя служінню Богові. Недалеко від Нижнього Новгорода знаходився Печерський монастир на честь Вознесіння Господнього, незадовго до того заснований святителем Діонісієм, пострижеником Києво-Печерського монастиря, другом преподобного Сергія Радонезького (згодом архієпископ Суздальський і митрополит Київський; (15 жовтня 1384). До цієї обителі і прийшов майбутній подвижник, щоб прийняти чернечий постриг від святого Діонісія.

З великою старанністю і любов'ю юнак виконував чернечі праці. Він виконував найтяжчий послух, неухильно скоряючись волі настоятеля. Чи він носив воду, чи рубав дрова, чи виконував роботи на кухні чи в полі, ніколи не забував, що служить для Господа. Невтомний у тривалих денних працях преподобний Євфимій майже не спав і проводив ночі в молитві. Він невпинно постив, ніколи не їв досхочу, пив тільки воду. І таке розчулення дарував йому Бог, що й хліба не міг він куштувати без сліз. Бачачи праці і терпіння преподобного Євфимія, побратими воістину шанували його не людиною, але ангелом Божим, що живе серед людей.

У 1352 році благочестивий князь Суздальський Борис Костянтинович побажав побудувати в Суздалі монастир і просив у святого Діонісія будівельника і настоятеля нової обителі. Вибір святого Діонісія упав на преподобного Євфимія. По дорозі до Суздаля, не доходячи 5 верст до Горохівця, в красивому місці на березі озера, розташованого в дрімучому лісі, заклав преподобний Євфимій, з благословення свого колишнього наставника, основу спільножитної пустелі і храму в ім'я святителя Василія Великого. Пустинь ця аж до свого скасування в 1764 році була дочірньою Спасо-Євфимієвого монастиря. У храмі цієї пустині колись зберігався посох преподобного Євфимія. Отримавши благословення святителя Івана, преподобний Євфимій дав обітницю не залишати заснованої ним обителі. Взявши сокиру, обтесав він біля північних воріт вівтаря біля святого жертовника три камені, щоб влаштувати собі труну. До цієї труни згодом і було (через 52 роки) поставлено спочиле його святе тіло. Преподобний Євфимій був возведений у сан архімандрита святителем Іваном.

Одного разу князь Суздальський Борис Костянтинович в престольне свято Преображення Господнього, коли святитель Іван здійснював Божественну літургію, бачив у вівтарі ангела Господнього, що співслужив Івану та й Євфимію. Монастир швидко розростався. Скоро в ньому зібралося більше 300 ченців. З благословення святителя Івана преподобний Євфимій побудував в обителі храм в ім'я преподобного Івана Ліствичника, і потім до нього була прибудована кам'яна трапезна, куди в зимовий час ченці могли збиратися для молитви і споживання їжі. На згадку про порятунок під час бурі на Волзі князя Суздальського Андрія Костянтиновича преподобним Євфимієм у 1364 році був заснований в Суздалі, на лівому березі річки Кам'янки, Покровський жіночий монастир.  

Преподобний Євфимій відрізнявся строгістю подвижницького життя. Як і преподобний Сергій Радонезький, він носив простий чернечих одяг. Суворим і безулесним був він і до себе, і до інших. У пам'ять про праці преподобного Євфимія залишилися викопаний його руками колодязь, а також пасіка. Жебраки й убогі знаходили в обителі преподобного Євфимія прожиток, хворі - мирний притулок і спокій; за боржників він часто виплачував борги; несправедливо пригноблені судом або знатними людьми могли покладатися на його безкорисливе заступництво і захист.

Прямуючи скорботним і вузьким спасительним шляхом, досягнув блаженний Євфимій похилої старості. Коли він відчув завершення земного життя, то скликав монастирську братію і багато повідав їй на втіху. Він усім дав благословення, всіх простив і у всіх сам попросив прощення. 1 квітня 1404, причастившись Святих Тайн, преподобний Євфимій мирно переставився до Господа у 88-річному віці. Після упокоєння преподобний Євфимій прославився у Господа багатьма чудесами і зціленнями. Келар обителі Кипріян порушив монастирський звичай, що забороняв братії їсти поза загальною трапезою. Преподобний Євфимій з'явився йому уві сні з жезлом і запаленою свічкою в руках. З жахом покаявся келар, але скоро забув свою обіцянку. Після другого відвідування святий Євфимій покарав його розслабленням всіх членів. Тільки біля гробниці преподобного отримав Кипріан зцілення, висповідавши перед усіма свій гріх. 4 липня 1507, коли копали рів для фундаменту нового соборного храму обителі, були знайдені нетлінними мощі святого Євфимія. Після освячення соборного храму в 1511 році, відновлений після пожежі колишній монастирський храм, теж Преображенський, побудований самим засновником обителі, був знову освячений в ім'я преподобного Євфимія. Прославлення святого Євфимія здійснилося на Московському Соборі 1549 року. 22 лютого 1657 гробниця з його мощами була перенесена до соборного храму обителі. Житіє преподобного написано ченцем Григорієм.