Святі мученики Амфіан і Єдесій були рідними братами. Вони жили в місті Патар (Лікійська провінція) в сім'ї міського правителя-язичника. Для навчання язичницьких наук їх відправили до міста Віріт.

Там брати увірували в Христа і стали полум'яними Його послідовниками.

Святі брати покинули своїх батьків-язичників і пішли до Кесарії Олександрійської, де знайшли собі наставника, пресвітера Памфіла, і під його керівництвом стали удосконалюватися в духовному житті, перебуваючи в молитві і вивченні священних книг.

У той час за наказом імператора Максиміана (305 - 313), - ревного язичника і жорстокого гонителя християн, - всі жителі міста Кесарії повинні були здійснювати громадські жертвопринесення.  

Рятуючись від служіння ідолам, багато християн змушені були ховатися в потаємних місцях. Ховалися і святі Амфіан з Єдесеєм.

Коли правитель міста Кесарії повинен був принести жертву ідолам, святий Амфіан безбоязно увійшов до храму, узяв за руку правителя, який стояв біля язичницького жертовника, і став переконувати його залишити оману й увірувати в Христа.

За наказом правителя воїни схопили святого Амфіана, жорстоко побили його і кинули до в'язниці. Два дні виводили мученика на суд, де били залізними прутами і палили на тілі пучки льону, облиті олією. Мужнього юнака, що твердо сповідував віру Христову, кинули з каменем на шиї в море. Раптово піднялася сильна буря, тіло мученика було винесено хвилями на берег, і християни здійснили його поховання. Брата мученика Амфіана святого Єдесія також піддали мукам, а потім відправили на мідні рудники.

Через кілька років святого Єдесія звільнили і відправили до Олександрії. Там він дізнався про безмірну жорстокість до християн правителя Єроклія і сміливо викрив його. Святого Єдесія стали мучити і, подібно брату, втопили (+ 306).